НАВІЩО АТАКУЮТЬ МІНОБОРОНИ

Публікація в “Дзеркалі тижня” матеріалу про начебто завищені ціни на постачання продуктів харчування для ЗСУ підірвала укрнет та викликало цунамі срачу в мережі.

Я міг би довго і методично коментувати матеріал розслідувачів. Наприклад, про те що під час проведення закупівлі цінові пропозиції на розгляд МО надали більше ніж 14 компаній та була обрана нижча ціна. Міноборони Олексій Резніков досить чітко говорить, що “МО не здійснює закупівлю окремих продуктів. Оборонне відомство купує комплексну послугу з забезпечення харчування. Предметом закупівлі є вартість добового раціону для військовослужбовця. Цей раціон має чіткі критерії щодо калорійності та інших параметрів. Постачальники гарантують забезпечення добового раціону за певну суму. Минулого року ця сума складала 120 грн. на військовослужбовця за добу. Цього року ми отримали пропозиції постачальників у діапазоні від 151 до 162 грн. на добу. У результаті проведення переговорів кінцева вартість послуги забезпечення харчування одного бійця на добу складає 145,8 грн. Хтось дійсно вважає, що ця сума є завищеною”?

В тексті порівнюють різні речі: комплекти продуктів харчування, які закуповуються як одне ціле на рік без зміни ціни порівнюють з окремими позиціями у «магазині» - без урахування доставки (в тому числі у зону бойових дій, зберігання та відновлення, тобто заміни тих, де закінчується термін зберігання, на свіжі. Ціни 2021 року порівнюються з 2022, начебто і не було війни та інфляції... Але давайте це залишимо для публічних дебатів.

Керівництво Міноборони ініціювало розгляд ціє історії на парламентському рівні за участі НАБУ та САП. Надані журналістами-розслідувачами матеріали ляжуть в основу комплексної перевірки незалежними слідчими органами. У будь-якому разі, самі розслідувачі донедавно вважали НАБУ таким незалежним органом. Чи після підозри екс-голові “Нафтогазу” Андрію Коболєву ситуація змінилася?

Відразу хочу застерегти, я жодним чином не виправдовую негідників-чиновників, які наживаються під час війни на харчуванні солдат. Таке було, і, нажаль, є. В мене питання суто політологічне, скоріше політтехнологічне, бо в цій історії окрім оголоного нерву справедливості є ще й політичний контекст, який, як правило, залишається поза увагою громадськості.

Не секрет, що в найближчий час у відставку мали піти не лише схоплений на хабарі замміністра інфраструктури, але і цілий ряд міністрів та топ-чиновників. У владних кулуарах говорять про переформатування Кабміну загалом. Ця історія наклалася на трагічну загибель керівництва МВС. Попереду ще розслідування її причин, але телеграм-канали вже поширюють цілий пучок конспірологічних теорій на цю тему. Суперечка між військовою розвідкою та СБУ вже вийшла на сторінки американських ЗМІ... І ось в цей момент починається атака на Міноборони.

Публікація цього розслідування та хайп навколо нього зруйнувало суспільний консенсус - табу на срачі навколо ЗСУ та військового керівництва. До цього часу медійники та громадські активісти намагалися утримуватися від дій, які могли зашкодити військовим, які ведуть війну із російським загарбником. Віримо в ЗСУ! - було нашим символом віри в Перемогу! Зараз цей консенсус дав тріщину. І полилося...

Звичайно, що цією історією на повну скористалися російські пропагандисти та ІПСОшники. З усіх їх матюгальників полилися помиї з цитуванням наших розслідувачів, як “військове керівництво країни обкрадає солдат, яким немає сеснсу воювати”. Безліч наших “корисних ідіотів” та зрадофілів понесли “благу вість” про “босих/голих та голодних українських вояків”, про змову еліт, що “нас всі давно здали” і т.п. ворожі наративи.  

Я пропоную знову звернутися до політтехнологічного контексту. Для чого саме зараз, під час потужної турбулентності в українській владі, за умови очікування переформатування Кабміну, атакувати військове керівництво? Чому обрали для цього видання, наближене до екс-міністра оборони Анатолія Гриценка? Кому потрібно скинути нинішнього очільника Міноборони? Бо критики атакують не окремих чиновників міністерства, а саме голову оборонного відомства. Вимагають його персональної відставки. Обезголовити після загибелі перших осіб МВС, ще й Міноборони? Щоб що?

Звичайно корупціонери мають бути покарані. І в Міноборони суворіше чим в інших відомствах. Але для чього руйнувати консенсус-табу на срач навколо ЗСУ та військового керівництва саме зараз, в переддень нової спроби наступу росіян на фронті?

Якщо прибрати конспірологічні версії, в мене є проста відповідь. Хтось хоче повернутися в політику чи взяти участь у змаганні за керівну посаду в силовому блоці Уряду. Цей “хтось” вирішив, що саме той час коли можна зіграти на почутті справедливості українців, розіграти свою партію. Але якою ціною?