Три основних виклики НБУ на ці півроку

1. AQR. Перевірка якості активів банків та формування регуляторної політики та наглядових дій за підсумками. Що робити з нормативами, бізнес-моделями, оцінюванням банків тощо, які послаблення лишати, які прибирати, які далі послаблювати.

2. Строковість фондування. Тобто як зробити так, аби фондування - клієнтські кошти - були хоч якось передбачувані та прогнозовані. Бо ситуація, коли 65% коштів населення та більше 80% коштів бізнеса це на вимогу, дуже нестійка, ризикова.

3. Довіра до НБУ як до policymaker’a, так і до регулятора. Бо ситуація, коли НБУ рекомендує та наполягає, а банки це ігнорують, дивна. Не сказати б більше.

Що з цього робиться. Як збоку видно.

1. AQR. Там все ок, ось-ось має вийти необхідна постанова із ТЗ. Не думаю, що там може бути якась зрада, навпаки. Це структурний бенчмарк по програмі МВФ, тож там все відповідально. Це лише перший крок. Все залежатиме від результатів. Які воно будуть, просто зарано казати, не ризикну спрогнозувати.

2. Строковість. Оці останні дії НБУ, підвищення вимог до резервування, мають частково вирішити задачу. Чи є ще якісь інструменти? Є. Думаю, вони будуть задіяні, десь навесні.

3. Довіра. Тут варто просто дотримуватися непрямих, але обіцянок по монетарній політиці. Своїми словами, не рухати ставку допоки не буде покращень в економіці, справжніх. Обмеження на рух капіталів? Яких - зняття - чекають як мінімум частина банків. Я б не чіпав. Зарано. Так само, як і курс, принаймні зараз. Каральні дії до банків? Не думаю, що спрацюють. Як на мене, ключове - це дотримуватися тих обіцянок по монетарці, які були дані раніше. Та будь які зміни комунікувати дуже заздалегідь, аби не було шоку, подібного до того, коли підвищили ставку у червні, коли комунікація трохи спізнилася.