ПРО ВІЙНУ ТА ЛЮБОВ
Любові стало менше. За відчуттями. Це не втома. Скоріше біль стала статистикою. Таке трапляється на війні. Але ми, в Україні, не можемо цього собі дозволити. Бо як тільки ми втрачаємо Любов в основі наших дій, ми уподібнюємося нашому ворогу.
Я знаю, що на фронті не вистачає “свіжих” військових підрозділів і у нас брак резервів. Я бачу, що багато чоловіків ухиляються від мобілізації. Ті хто зараз на фронті герої, але вони люди. І їх сили не вічні. Потрібна ротація.
Проте, як тільки ми починаємо провести нову хвилю мобілізації примусово-каральними методами – ми стаємо антиросією. Тобто тією ж росією, тільки з іншим знаком. Ми перетворюємося у все те, проти чого ми повстали та проти чого воюємо зараз.
Полювання воєнкомів на чоловіків, облави на ринках, “повістка, як покарання”, “будеш багато патякати – отримаєш повістку в Бахмут”, пакування у швидкі допомоги, хамство та нелюдське поводження, ставлення чиновників та частини командирів до рекрутів як до гарматного м’яса… Я ось про це.
Коли держава відправляє громадянина на війну як покарання, як примус з підлістю, зневажаючи гідність, тоді ми нічим не відрізняємося від лугандонівських могилізаторів. Влада законодавчо оформлює підленькі способи відлову людей, вводить додаткові покарання за відмову виконувати накази польових самодурів, відбирає “тридцятку” у військових. При цьому правлячий клас не надто ілюструє готовність жертвувати собою та членами своїх родин на війні.
Демотивації додають приклади кричущої корупції, “отаманщина” в військово-політичному керівництві держави, відверта брехня від посадовців і знову зневага до людини й традиційне – “я начальник – ти дурак”.
Кожен з нас торкнувся смерті. Якщо не горе в родині, то загинули близькі люди. Всі ми щось втратили. Майбутнє не визначене. Та й рік війни – це довго. Вигорання, психологічний надлом. А навкруги несправедливість та скотське ставлення з боку представників влади.
Народна війна – це не лише тотальність її проявів, залучення всього людського потенціалу, а передовсім – самоорганізація та творча енергія людей. Історія знала сотні випадків коли бездушні професійні військові машини, “держава – як річ в собі і для себе”, програвали народним арміям. В основі творчості мас лежить Любов. Її ресурс безмежний. Але як тільки ми починаємо все і всіх регламентувати, зводити до механіки, вибивати дрючком та покараннями, ми звужуємося. Доступ до ресурсу перекривається і ми опиняємося сам на сам з непереможним Левіафаном.
Ми ведемо війну проти ворога, якого не можна перемогти однією лише зброєю. Для цього потрібна ще й Любов до людей яких ти посилаєш на фронт та захищаєш в тилу. Вдячність їм та повага. Цього не запишеш в інструкцію та не введеш указом президента. Це можна лише проживати.
текст - https://politcom.org.ua/pro-vijnu-ta-lyubov
листи з #АШРАМУ, 7.02.2023
Всупереч Постанов Уряду, які прямо забороняють відключати споживачів комунальних послуг від постачання газу, води, електроенергії, тощо в період дії карантину та військового стану наші доблесні ЖЕКи\Управляючі компаніїї продовжують злісну практику відключення споживачів від цих послуг. В таку ж халепу вскочили і ми, власники квартири в одному з селищ Київської обл., де Дмитрвська управляюча компанія (бувший ЖЕК) Дмитрівської ОТГ просто відключила квартиру від електропостачання під час відсутності власника у квартирі і під час дії карантину з настанням опалювального періоду БЕЗ БОРГІВ ЗА ВИКОРИСТАНУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ! нехтуючи Законами, Постановами та Правилами. Звернення до поліціїї, прокуратури, НКРЄКП, Держпродспоживслужби, Офісу по Правам Людини нічого не дали. Квартира вже два роки знаходиться відключеною від електроенергії, в кватирі проживати неможливо, такі дії спричинили фактично до виселення її власників. Навіть після того як русоорки покинули межі Дмитрівської ОТГ квартира залишається відключеною від електропостачання і власники не можуть повернутись у власну домівку.
Повторно на днях звернулись у Держпродспоживслужбу , відповідь начальника просто нас обурює: " Я тут меньше 2-х місяців і тільки протираю штани..., нічим вам допомогти не можу, так як накладено мараторій на будь-які перевірки суб"єктів господарювання". Ось і думаємо чи проходити ще одне коло цього аду під назвою "корупційна Україна?" Адже 2 роки поневірянь по поліціям, прокуратурам, офісампоправамлюдини, всяким нкрєкп і держкпродспоживслужбам, державним адвокатам результат один: "а воз і нинє там". Українські органи включно з Урядом ІМІТУЄ БУРНУ ДІЯЛЬНІСТЬ у плані захисту громадян України які попали у важку ситуацію під час пандемії та військового стану, а чинуші на місцях просто ігнорують права людини і ЗакониУкраїни, а кругова порука їм в цьому допомагає. І що нам робити?
Можна багато розповісти і про "діяльність" Дмитрівської управляючої компанії, голови Дмитрівської ОТГ, і про штучне банкрутство Київо-Святошинського дорожньо-експлуатаційного управління, на балансі якого був будинок в якому знаходиться наша квартира, і ще багато цікавих речей, але це ж не на часі, правда?
тел. для тих, хто може реально допомогти: 050-205-47-80