Дві війни українців.

       Одна війна українців зрима і до болю їм відома. Бо вони проливають у ній свою кров. 

       Про другу війну, яка ведеться проти них уже не рік і навіть не вісім років, більшість навіть не здогадується і не задумується. 

       Перша війна, збройна і кровопролитна - із зовнішнім ворогом, з російським імперіалізмом. 

       Друга війна ведеться без танкових атак, ракетних ударів та бомбардувань і недосвідченому оку не помітна. У ній використовуються інші арсенали. Ще більш руйнівні при зловживанні ними, ніж армійська зброя: владні повноваження, політичні та інформаційні технології, маніпуляції, демагогія, обман.  

       За жертвами та розрухою вона в рази руйнівніша гарячої війни, що неспростовно доказано посткомуністичним періодом нищення України. Мінус десять мільйонів населення, мінус потужна економіка, медицина, освіта, культура, соціальна сфера …

       І мінус майбутнє ще сорока мільйонів українців та їх нащадків. У народу украли країну - цим сказано все. 

       Також ця друга війна ще підліша і злочинніша, ніж перша. Тому що ведеться проти повністю у всіх відношеннях обеззброєних, взятих у політичний полон, беззахисних людей. Не проти якихось іноземних ворогів - проти своїх  співвітчизників. 

       Це вже Тридцятирічна війна проти українського народу його внутрішнього ворога - так званої української політичної еліти.

       «Еліти», що як була ще за часів Шевченка, так і залишилася слугою і найманцем російських імперців.

       Яка всі тридцять років «незалежності» грабувала народ, руйнувала  українську державність і готовила сприятливі умови для поточної гарячої війни.

       «Еліти», яка і сьогодні продовжує свою повзучу гібридну війну проти українського народу.

       В якій народ дуже близький до непоправимої поразки. 

       Тому що й досі ніяк не зрозуміє, що крайні десятиліття потерпає не від дурості та помилок «еліти», а виключно від її свідомих, спланованих, умисних діянь. 

      Що якби при владі були не злодюги і московська агентура, а чесні державні діячі, Україна за тридцять років стала б настільки потужною державою, що жоден агресор навіть не подумав би нападати на неї.  

       Що «еліти» нема кращої або гіршої в залежності від партійної приналежності - вона вся однаково антинародна. 

        Що його «водять кругом пальця» не тільки і не стільки перед виборами, скільки у міжвиборчий період. Особливо масштабно тоді, коли «еліта» вже дорвалася до влади. 

        Що його постійно «купляють» на одне й те ж саме: на те чого він найбільше прагне і в що він найбільше вірить. 

        І так вже тридцять років: «еліта»  безкінечно бреше, а народ знову і знову продовжує цій політичній мерзоті вірити. 

       В тому числі нині під час війни, коли народ на фронтах проливає кров, а «еліта» як завжди займається своїми звичними справами. У неї кипить робота по підготовці до чергового «взування» виборця після перемоги. 

        Про цю злочинну «роботу» іншого разу в окремій статті.

        Сьогодні  про головне: народ має змінити безкінечне й безплідне «так далі продовжуватися не може» на категоричне «цієї «еліти» більше не має бути, всю злочинну  «еліту» геть від влади і до відповідальності!».

                        Народ має чітко усвідомити, що «еліта» всіх поколінь і рівнів                  

    має бути самим радикальним чином люстрована.

       Правова основа - стаття 37 Конституції України.

       Крайній термін - наступного дня після перемоги.

      У політиці та органах влади її не повинно бути.

      Належне для неї місце - лава підсудних.

       Не будуть «еліта» і її маріонетки люстровані, знову проникнуть у органи влади - оце і буде непоправима поразка українців. 

           Тотальної люстрації боятися не треба, політичного і адміністративного вакууму не буде. Тимчасові управлінські механізми воєнного стану і народно-воєнної диктатури легко справляться з повоєнними суспільними справами, припинивши нарешті той несусвітній бардак, в який «еліта» перетворила державну систему України. 

         Для того, щоб очікування народу нарешті дійсно збулися, потрібні всього лиш пронародна позиція командування ЗСУ та політична воля Президента України. 

         P.S. 

         Завчасно попереджаю лизоблюдів «еліти» - не марнуйте сил на звинувачення у «розхитуванні човна», «вбиванні клину», «роботі на ворога» тощо. Не пройде.