Мобілізація в Україні: чи правильно силою тягти людей до військомату?

Хотів поговорити сьогодні про серйозне. А конкретно – про новий наш підхід до мобілізації. Який, відверто кажучи, мені не подобається. І я можу пояснити, чому не подобається – як історик і як військовий.

Почнемо з того, що, фактично, видів мобілізації існує лише два. Перший вид – це мобілізація примусова, другий вид – це мобілізація добровільна. І всі можливі їхні комбінації з перевагою в один чи інший вид.

Ви, певно, знаєте, і бачите регулярно, як працює набір у Сполучених Штатах добровольців. Ви знаєте, що американці, і Пентагон, і різні роди і види сил оплачують піар, оплачують офіси у різних регіонах країни, знімають фільми, якось допомагають цій зйомці фільмів. Проводять масштабні агітаційні пропагандистські кампанії, для того, щоб тисячі, сотні, десятки – як пощастить – американських юнаків сказали самі собі, що "моє майбутнє – це майбутнє в армії, або флоті, або в авіації", і пішли на рекрутинговий пункт, стали рекрутами і потрапили до армійської машини.

Там навіть іде внутрішнє змагання за потенційних рекрутів. І кожен вид чи рід сил, намагається там відкривати свої офіси, якось яскраво працювати. На деяких виставках там стоять красиві дівчата у формі, які роздають візитівки: "приходь до нас служити, приміром, у морську піхоту". Щоб конкурувати з морською піхотою, флотська авіація допомагає знімати фільми з Томом Крузом, де він сідає у красивий літак, летить, всіх бомбить і всіх перемагає.

На іншому боці цієї камуфляжної райдуги знаходиться примусова мобілізація. Ви всі чудово знаєте, як вона виглядає. І ви знаєте про це з новин про Росію. І, на жаль, в останній час, і з наших новин також. Це коли на вулицю виходять воєнкоми, роздають повістки на зупинках, в клубах, намагаються вручити їх юнакам, які потрапили під підозру в якихось злочинах. Я абсолютно точно, як військовий, як просто людина з якоюсь логікою, розумію, що бувають в житті країни ситуації, коли всі засоби вже вичерпано, і ми вимушені проводити примусову мобілізацію.

Тож ми, мабуть, вже відпрацювали всі можливості для того, щоб залучити до армії тих, хто хоче в ній бути? Або – потенційно хоче в ній бути. Тому що, з моєї точки зору, як молодшого сержанта, як командира відділення, мені було б значно легше працювати з особовим складом, який мотивований бути в армії, який знає, що він тут робить, заради чого він тут, аніж з людьми, яким замість суду за зґвалтування видали повістку в армію, і тепер я з ним маю щось робити. І я маю вирішувати проблему, яку перекинула на мене поліція або суд, або хтось ще. Ну, логіку ви розумієте, так?

На одному кінці цієї райдуги вмотивовані люди, на іншому краю не мотивовані і ті, з ким, скоріш за все, доведеться "валандатись" набагато більше, ніж якби його просто не було б. Тому що за ним потрібно буде стежити, навчати, мотивувати, вкладати у нього час, зусилля, ресурси набагато більше, ніж на людей з попередньої ланки. Для того проводилася масована і спрямована системна мобілізаційна агітаційна кампанія. Тобто, на всіх засобах, де можна було, розвішували плакати. Виступи були на радіо, статті в газетах. Виступи, коли з’явилося телебачення, то вже, звичайно, і на телебаченні. Але я не бачу зараз такої кампанії. Хоча вони абсолютно точно мали бути. І така кампанія абсолютно точно спрацювала б.

Я сам особисто стикався у 2014 році, коли приходив до військкомату на початку березня записуватися добровольцем, і зараз із цим стикнулися багато моїх знайомих. Вони кажуть, що, послухайте, коли розпочалася велика війна, у лютому минулого року, ми прийшли записуватися до військкомату. Там був якийсь зошит, ми продиктували людині у погонах свої ім’я, прізвище, номер документу, продиктували свій номер телефону. Нам сказали, що нам передзвонять і запросять.

Тож, фіналізуючи все, що я казав, можливо, тим, хто зараз відповідає за мобілізацію або інформаційну політику, треба спочатку зробити інформаційну кампанію – раз. І підняти всі старі записи щодо добровольців – два. І тільки після цього починати хапати людей на вулицях. Тому що ви маєте розуміти не гірше за мене, що такий підхід до мобілізації лякає людей. Люди починають боятися армії. Люди починають боятися людей у камуфляжі, люди починають боятися свої ж власні Збройні сили.

А мені, як частині цих Збройних сил, хотілося б, щоб мене не боявся свій же народ. Я абсолютно впевнений, що нормальний системний підхід до мобілізації дасть і необхідну кількість людей, і ці люди будуть мотивовані. І ці люди будуть найбільш ефективними. Набагато менше буде з ними проблем, ніж з тими, кого хапають на вулицях. І тому, в черговий раз звертаюсь до тих, хто відповідає за мобілізацію та інформаційну політику. Може, все ж таки, дати шанс добровольцям потрапити до армії? Тому що так було б краще для всіх нас. Ось і все, що я хотів вам сказати сьогодні.

Допомагайте ЗСУ. Вірте в ЗСУ!