Як Україна долатиме демографічну кризу після закінчення війни?

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну близько 8 млн українців покинули територію країни. Велика кількість з них може взагалі не повернутися додому, тож владі доведеться ухвалювати нестандартні рішення. 

Звичайно, ті втрати навіть з економічної точки зору, які матиме Україна внаслідок виїзду людей на Захід, примусового вивезення в РФ, загибелі та осіб, які отримали інвалідність, ще оцінювати занадто рано. Проте цей удар вже став сильнішим, ніж за часів Другої світової війни.

Ті, хто втратили в Україні бізнес, дім, годувальника родини, надію на найкраще, можуть залишитися в країнах, у які змушені були тікати від війни. Ще 3 млн українців було викрадено до Росії. Тож невідомо, чи зможуть вони і коли повернуться в Україну.

І хоч яким високотехнологічним буде майбутнє відновлення України, відновлювати людський капітал також доведеться. Економіст Олексій Кущ розрахував, що в 2021 році подушний ВВП становив 5 тис. доларів. Через еміграцію 8 млн осіб українська економіка залишиться без 40 млрд доларів. При цьому найбільше грошей втрачає український бізнес, який не може продати свої товари і послуги.

Головною метою має стати не заохочення народжуваності (занадто довгий шлях), а репатріація українців. Повертатися вони почнуть, коли вести бізнес в країні стане легше, ніж в інших країнах. Тоді з’являться і робочі місця, зросте якість життя: медицина, освіта, можливість придбати нерухомість. Реалізувати це, звісно, не просто. Однак можна ухвалити нешаблонні рішення. Ось приклад моделі: накопичувальні пенсійні фонди отримують право на купівлю та перепродаж фермерам земель сільськогосподарського призначення та на довгострокове здавання землі в оренду. Прибуток надходить на накопичувальні пенсії тим, хто таким чином інвестує в український чорнозем на 25-30 років.

Тож ті люди, які виїхали і які залишилися, зможуть бути і надалі прив’язані до української економіки. Однак ця система має бути простою для всіх.

Іншим важливим чинником повернення українців є можливість повернутися в певне місце. Тоді треба вирішити проблему малих і середніх міст. Основу нашої країни складають саме такі населені пункти з населенням від 10 тис. до 500 тис. Однак після війни цим містам буде дуже важко, тож у них потрібно буде вдихнути нове життя.

П’ять обов’язкових пунктів розвитку невеликого міста: житло – робочі місця – інфраструктура – міське середовище – життєвий драйв. Житло – це прив’язка до місця, людей залучити можна доступною і сучасною орендною нерухомістю, недорогою іпотекою, що субсидується державою. Про робочі місця подбає бізнес. Міське середовище створюють спільно громадяни та мерія. А ось щодо інфраструктури, то без бюджетних грошей не обійтися. Мова йде про дороги, зв’язок, лікарні, освіту, енергетику.

У таким містах зосереджена більшість промислових об’єктів України, то якщо надати їм імпульс, вони стануть точками зростання та драйверами економіки. Українці замість еміграції за кордон обиратимуть переселення в привабливі для них населені пункти. Таким чином вони залишаться в межах своєї країни, у своєму культурному та мовному середовищі.

Ольга Трофімцева, посол з особливих доручень МЗС, зазначила, що увагу слід приділити містам і регіонам, які межують з РФ (Харків, Суми тощо). Там і до 2022 року були виражені негативні тенденції в демографії, а тепер додаються безпекові ризики.

Дослідження економічного розвитку після Другої світової війни показали, що два основних фактори зіграли найважливішу роль: покращення умов людського капіталу та бізнес-клімат. Україні тепер доведеться переконатися в цьому на своєму досвіді.