8788 посетителей онлайн
9 309 0
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

"Прихисток" заради життя: як українці рятують одне одного

прихисток

Родина Ігоря та Оксани мусила тікати з рідного Нікополя від російських обстрілів. Разом із двома донечками - 5-річною Кірою та 17-річною Анастасією - вони переїхали до Дніпра.

Тут вони знайшли собі тимчасове помешкання завдяки нашій ініціативі "Прихисток" - сайту, де своє оголошення може розмістити кожен, хто має вільний квадратний метр житла та готовий пустити до себе переселенців.

Рік тому, у перший день повномасштабного вторгнення росії, саме для таких людей, які опинилися в біді, ми придумали і швидко запустили сайт prykhystok.gov.ua. Він працює за принципом дошки оголошень і тримається на доброті і єдності українців. Адже головна умова: усі оголошення на сайті - винятково про безкоштовне житло.

За рік роботи "Прихистку" сайт відвідали 4 мільйона людей. Близько одного мільйона переселенців знайшли для себе тимчасовий дім.

Як сім’я Ігоря та Оксани. З серпня вони безкоштовно проживають у дніпровській квартирі, поки не зможуть повернутися до власної оселі, яку щодня обстрілює російська армія.

Я відвідала сім’ю на новому місці, привезла їм набір для малечі, трішки харчування та побутової хімії. Від їхніх розповідей про ситуацію в Нікополі крається серце.

"Гради летять - ніби дощ ллє"

Постійні атаки по Дніпропетровщині росіяни почали в липні та не припиняють досі. Люди вимушені щоночі спати в підвалах, а вдень - іти на роботу, збираючи останні сили в кулак.

"Гради летять - ніби дощ ллє. Бомби падають одна за одною. Це дуже страшно. Бувало таке, що сирена вила майже цілодобово", - розповідає родина нікопольців.

Після однієї з таких звірячих атак Ігор та Оксана вирішили, що час виїжджати. Спершу два тижні жили в знайомої, а потім інші знайомі допомогли знайти квартиру через сайт "Прихисток".

Будинок мешканців Нікополя пошкоджено російським снарядом: у даху пробито діру. Тож повертатися додому не лише небезпечно для життя, а й поки просто нікуди.

Ризикуючи, у місті продовжують працювати магазини й навіть заводи - трубний та феросплавів - хоч і не на повну потужність, але функціонують.

"Не раз прощалися з життям"

Зараз із понад 100-тисячного Нікополя виїхало 80% населення. Близько 20 тисяч досі залишаються під ракетами, які випускає по них рф. Рідні домівки не наважуються залишити переважно літні люди. Зокрема, в Оксани там залишається мама - працює та годує домашніх тварин.

"Дзвонить на днях і каже: такий сильний приліт був, що я не знала, чи падати, чи за яку машину ховатися. Паніка охопила", - розповідає жінка.

При цьому перші дні війни вся сім’я ховалася у ванній - вірили, що там надійний захист. Але згодом побачили: ванна не рятує, тож стали укриватися від обстрілів у підвалі. Водночас не відпускав страх загинути під завалами.

"Бо хто нас звідти викопає, - бідкається Оксана. - Не раз таке було, що вже з життям прощалися, настільки потужні вибухи були".

В рідному Нікополі господарі самостійно обробляли власну земельну ділянку: минулої весни посадили помідори, кабачки, капусту, доглядали виноград, бо розуміли, що рік буде складний і кожний клаптик землі треба використати. А восени поїхали на день провідати рідний дім і побачили, що й виноград, і більшість овочів пропали.

"Прихисток" рятує життя

На тимчасовій квартирі у Дніпрі родині Ігоря та Оксани подобається. Водночас переселенці соромляться, що не мають, чим платити за житло, адже обоє без роботи: жінка доглядає маленьку дитину, а чоловік не наважується розрахуватись з роботи, щоб не втратити робоче місце в Нікополі. Втім зарплату Ігорю не виплачують, адже він не ходить на роботу, бо проживає в Дніпрі.

Думаю, що соромитися вимушеного безгрошів’я сім’ї не варто. Адже єдиний, хто в цьому винен – скажений дід з кремля, який бомбардує мирних людей. А ми ж, українці, об’єднуємося у протидії ворогу та підтримуємо одне одного з усіх сил: пускаючи до себе жити, надаючи продукти, одяг, ліки.

Історія Ігоря, Оксани та двох їхніх донечок - яскравий приклад, як ініціатива "Прихисток" рятує життя. Тих, хто потребує тимчасового прихистку, ще дуже багато - сотні тисяч, а може, й мільйони. Тож прошу кожного: залишайте оголошення на сайті та прихищайте своїх. Адже Україна - це велика згуртована родина, перемога якої вже видніється на горизонті!

Комментировать
Сортировать: