Справа Євгенія Дихне: Розбір рішення суду. Далі буде

Першого березня Вищий антикорупційний суд визнав Євгенія Дихне винним у зловживанні владою та призначив йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Також задовольнив цивільний позов Регіонального відділення Фонду держмайна про відшкодування шкоди на суму близько 10 млн грн.

Судове рішення займає 135 сторінок. Ми провели його початковий аналіз та викладаємо версію сторони захисту Євгенія Дихне.

У чому обвинувачується Євгеній Дихне?

• Євгеній Дихне, на той час в.о. генерального директора аеропорту "Бориспіль", 28 та 29 квітня 2016 року уклав попередні договори оренди з ТОВ "Артерія груп" та ТОВ "Кофе Бар Плюс" за заниженою вартістю, без погодження з органом управління аеропорту — Мінінфраструктури, і без проведення конкурсного відбору орендаря.
• Це призвело до завдання збитків на суму у 15,7 млн грн: близько 10 млн грн. нібияк завдано Фонду держмайна, і близько 5 млн — аеропорту "Бориспіль".
• Керівниця Служби орендних відносин аеропорту була співучасницею Євгенія Дихне та свідомо сприяла йому у досягненні злочинної мети.
• Євгеній Дихне та його підлегла, яка діяла на виконання плану Дихне, були зацікавлені в тому, щоб якомога довше не давати провести конкурс Регіонального відділення ФДМ з оренди приміщень, для того, щоб дати ТОВ "Артерія груп" та ТОВ "Кофе Бар Плюс" можливість користуватись приміщеннями за заниженими цінами.

Яка позиція сторони захисту протягом судового розгляду?

Ми не заперечуємо факт укладання попередніх договорів оренди, так само як і більшість фактичних обставин на зразок надсилання/отримання листів чи проведення засідань. Проте:

• Попередні договори укладались на користь аеропорту "Бориспіль", а не на шкоду його інтересам.

• Дії Євгенія Дихне не завдали збитків, а навпаки — принесли прибуток аеропорту "Бориспіль".

• Розрахунок розміру збитків у справі зроблений на основі помилкового підходу та не може враховуватись в якості доказу. Були численні формальні зауваження до документів, які стали документальною основою для розрахунку. Але основне — це помилковість самого підходу оцінки збитків.

• Не існувало змови між Євгенієм Дихне та його підлеглою. Вони в принципі не спілкувались.

• Конкурси з оренди майна у Регіональному відділенні ФДМ дійсно тривали дуже довго. Але не з вини Євгенія Дихне.

Чи почув суд ці аргументи? Почув, тому що прокоментував у рішенні. Але не погодився. Варто визнати, що текст вироку на 135 сторінках дуже детальний. Але, на жаль, суд проаналізував численні дрібні процесуальні зауваження захисту, але проігнорував частину важливих доказів, пояснень свідків та деталей. У нас склалось враження, що суд протягом судового розгляду писав вирок, визбируючи факти, саме на користь винуватості Дихне, ігноруючи інші.

На які протиріччя в рішенні суду варто звернути увагу?

• Суд висловив тезу, що договори з ТОВ "Артерія груп" та ТОВ "Кофе Бар Плюс" — єдині подібні договори аеропорту на комерційні площі. Хоча сторона захисту надавала копії інших подібних договорів та листування аеропорту з Міністерством, в якому такі договори згадувались.

• Під час допиту Євгеній Дихне в одному з тверджень неправильно вказав прізвище особи, яка брала участь в обговоренні. На наступному засіданні він зауважив про це. Але у вирок ввійшов помилковий варіант, що може свідчити, що текст вироку був заготовлений заздалегідь.

• Суд не згадав твердження ряду свідків, які надавали пояснення на користь сторони захисту, та не прокоментував їх.

• Так само суд проігнорував існування частини доказів сторони захисту. У вироку перелічені основні докази, якими ми доводили свою позицію, але вони не були проаналізовані.

• Листування з Міністерством інфраструктури щодо укладення попередніх договорів оренди можна оцінювати дуже по-різному. Сторона захисту оцінила листування з Міністерством, як вказівку Міністерства до аеропорту інформувати про укладення попередніх договорів, а також розірвати один конкретний подібний договір з причин, не пов’язаних з його правовою природою. Тобто Міністерство знало про укладені договори, але заперечень не висловлювало, лише просило інформувати про їх існування. Суд оцінив ті ж листи як докази того, що Міністерство в принципі вимагало припинити укладати подібні договори.

• Суд послався на ряд документів, складених після подій, описаних в обвинувальному акті, як на докази того, що Євгеній Дихне мав би розуміти, що попередні договори незаконні. Але проігнорував документи, які мали б переконувати Євгенія Дихне в законності його дій. Найбільш яскравий приклад — рішення суду, де стягнення заборгованості за схожим попереднім договором вимагав прокурор (!), а Регіональне відділення ФДМ виступало третьою особою на стороні позивача.

• Суд взагалі ніяк не прокоментував той факт, що аеропорт "Бориспіль" як умовний потерпілий у справі взагалі вважає, що йому не завдано збитків (хоча Євгеній Дихне там давно не працює, та не може впливати на підприємство).

Ми звернемось з апеляцією на рішення ВАКС. Для цього закон дає 30 днів з моменту проголошення вироку.

Нижче викладаємо тези, які вважаємо істотними для цієї справи:

1. Попередні договори укладались на користь аеропорту "Бориспіль", а не на шкоду.

Суд багато уваги приділив поняттю "інтереси служби", тому що "словживання владою" — це дії, спрямовані на отримання неправомірної вигоди, які вчинені всупереч інтересам служби і призводять до збитків.

Суд дійшов висновку, що фраза всупереч "інтересам служби" означає "всупереч вимогам норм, що регулюють діяльність на службі". Хоча в такому випадку виникає питання: а чому законодавець замість фрази "всупереч інтересам служби", не використав слово "незаконно", якщо йдеться про одне і те ж?

Ми трактуємо інтереси служби, як необхідність досягнення поставлених перед аеропортом цілей. Вони були викладені в стратегії розвитку та статуті.

Логіка, яку ми намагались донести суду: аеропорту потрібні сервіси для пасажирів — щоб залучати більше пасажирів та авіаперевізників. Більше пасажирів і рейсів — більше доходу. Механізм передачі в оренду державного майна на практиці був надто повільний і неповороткий, щоб заповнити термінал аеропорту в розумний короткий строк (мова і про комерційні приміщення, такі як кафе, магазини, банкомати, каси, і про функціональні, наприклад, стійки реєстрації чи офіси). Тому попередні договори — це тимчасовий захід, поки триватиме конкурсна процедура у Регіональному відділенні ФДМ. По закінченні конкурсу у Фонді дія попереднього договору автоматично припинялась, а орендар зобов’язувався покинути приміщення, якщо не виграв конкурс.

Безперечно, частка доходів аеропорту від оренди незначна (на це звернув увагу і суд та використав як аргумент на користь сторони обвинувачення). Але ніхто не хоче обслуговуватись в пустому терміналі аеропорту. Тому передача приміщень в оренду сприяла зростанню інших видів доходів підприємства, тому що робила термінал привабливим для користувачів (на цей аргумент суд не відповів).

1. Завдання збитків на суму у 15,7 млн.

Цікаво, що у висновку судово-економічної експертизи, якою розраховано суму збитків, допущено помилку. Експертка розрахувала вартість оренди з урахуванням індексації, яка в той період не застосовувалась. Тому суд самостійно провів розрахунки та вказав у вироку дещо меншу суму в якості збитків.

Суд детально проаналізував наші численні критичні зауваження до висновку експерта і звіту про оцінку ринкової вартості оренди, який брався за основу для оцінки. Але з цих зауважень суд пропустив два головних.

Що не взяли до уваги судді?

• Оцінювач, який визначав ринкову вартість права оренди, сам під час допиту сказав, що його висновок суб’єктивний. Інший оцінювач порахував би по-іншому. А були б інші документи — був би інший розрахунок. При цьому вибір документів, на основі яких зроблено розрахунок, максимально упереджений. Ми так і не отримали відповіді на питання, чому десятки інших подібних договорів не враховувались в ході оцінки. То чи можна покладатись на такий висновок?

• Сума збитків у цьому випадку — це різниця між умовною ринковою ціною, яку можна було б отримати, якби на право оренди приміщень був проведений конкурс, та тією ціною, яка реально сплачувалась. Але в розрахунку збитків, навіть якщо відштовхуватись від версії обвинувачення, враховані періоди, коли договір оренди за результатами конкурсу точно не був би укладений. А це кілька місяців із початку до завершення конкурсів з оренди при умовно "нормальному" їх перебігу, та ще кілька місяців, коли засідання конкурсної комісії не відбувались через затримки з боку Фонду держмайна, а не через Дихне. Ці періоди некоректно оцінювати як час, коли аеропорту "Бориспіль" чи державі завдавались збитки внаслідок непроведення конкурсної процедури та використання приміщень буцімто за заниженою ціною. В реальності, якби не були укладені попередні договори, в ці періоди аеропорт та бюджет не отримували б взагалі ніяких грошей. Тому незрозуміло, яку упущену вигоду рахувала експертка.

Ми надали суду висновок експерта, в якому розраховано, яку суму аеропорт недоотримав би, якби не уклав попередні договори, і яку суму витратив би на утримання пустих приміщень (у вигляді частки від загальних витрат на утримання терміналу). Суд відхилив цей висновок, зазначивши, що витрати на утримання приміщення не можна вважати збитками, так само, як недоотримання доходів від неукладення договорів не можна вважати втраченою вигодою в цьому випадку.

1. Співучасть з керівницею Служби орендних відносин аеропорту.

Суд у вироку стверджує, що численні процедури прийняття рішень в аеропорту були не більш ніж механізмами приховання злочину та розмивання відповідальності (хоча застосовувались роками в усіх інших випадках). Наприклад, імітацією діяльності на думку суду є:

• візування договору юридичною службою та іншими відповідальними співробітниками аеропорту;

• візування листів та проставлення резолюцій безпосередніми керівниками гіпотетичної співучасниці Євгенія Дихне;

• діяльність комісії, яка відповідала за регулювання орендних відносин, і визначала, чи може аеропорт здати в оренду те чи інше приміщення.

З точки зору суду, численні залучені до прийняття рішень особи, не вирішували нічого. Їхні підписи були бутафорією, а все робила "співучасниця" Євгенія Дихне. Хоча це суперечить матеріалам справи. Суд зауважив, що в такому випадку не вважає за необхідне аналізувати, чи дійсно мало місце спілкування та усні домовленості між Дихне та його підлеглою.

За цією логікою суду, десятки людей ставили підписи, які насправді нічого не означають, на документах, "сприяючи" укладенню договорів. Вважаємо такий підхід хибним та наголошуємо, що сторона обвинувачення не надала доказів написаного в обвинувальному акті про те, що "співучасниця" Євгенія Дихне обговорювала з ним щось пов’язане зі справою та отримувала від нього якісь вказівки.

1. Затягування конкурсів з оренди у Регіональному відділенні Фонду Державного майна для того, щоб дати ТОВ "Артерія груп" та ТОВ "Кофе Бар Плюс" можливість користувались приміщеннями за заниженими цінами.

Ми неодноразово наголошували, що Євгеній Дихне та його підлегла не могли нічого вирішувати за Фонд державного майна і не можуть відповідати за рішення конкурсної комісії Фонду, які призвели до того, що конкурси з оренди тривали близько двох років.

Євгеній Дихне підписав два листи: про перепланування приміщень, виставлених на конкурс, що є підставою для скасування конкурсу, та пропозицію змінити умови конкурсу, щоб уникнути зловживань. В першому випадку це стало підставою для скасування конкурсу та пізніше його переоголошення на інших умовах. В іншому — підставою для відкладення засідання для з’ясування того, чи можна врахувати пропозиції "Борисполя".

В обох випадках за такі рішення одноголосно голосувала конкурсна комісія, яка була зібрана і діяла у відповідності до закону та мала відповідні повноваження. Але суд вбачає в ситуації вину Євгенія Дихне, який буцімто скористався відвертим непрофесіоналізмом і невідповідністю займаним посадам співробітників Фонду (так прямо вказано декілька разів у тексті вироку, це не гіпербола). Тому саме дії Дихне та його колеги спричинили, на думку суду, безпідставне затягування строків конкурсу.

За такого трактування ситуації суд як мінімум витлумачив сумніви на користь сторони обвинувачення та продемонстрував обвинувальний ухил, як максимум, переклав відповідальність за проведення конкурсів з оренди державного майна з відповідальних за це осіб на Євгенія Дихне, який таких повноважень не мав.

Уже цих фактів достатньо, щоб зробити висновок, що суд неправильно оцінив обставини справи та норми Кримінального кодексу, тому вирок має бути переглянутий. Суд оцінив як корупційний злочин те, що має оцінюватись в рамках господарського та антимонопольного законодавства.

Наголошуємо на тому, що з усією повагою ставимось до ґрунтовної роботи суду і його висновків. Проте суд надто хотів знайти підтвердження версії обвинувачення, тому не почув інших аргументів.

Готуємо апеляцію. Далі буде.