Народні депутати - не лохи! А НАБУ і САП самі підставилися.

Вищий антикорупційний суд виніс виправдувальні вироки народним депутатам Юрію Камельчуку та Максиму Пашковському, які обвинувачувались НАБУ і САП у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України (декларування недостовірної інформації).

1. Юрія Камельчука звинуватили у тому, що не вніс до декларації відомості про квартиру на Печерську в Києві вартістю понад 3,6 мільйона гривень, яку орендував протягом двох років, являючись народним депутатом України.

Прокурор просив оштрафувати Камельчука на 51 тисячу гривень і заборонити на три роки обіймати державні посади.

Суду Камельчук заявив, що користувався квартирою менше ніж 183 дні, а про її вартість він не знав.

Суд прийшов до висновку, що винуватість Ю. Камельчука не була доведена.

Знайомий з Камельчуком Ю.О. Хоча ми не часто спілкувалися, визначив його психотип, на основі чого можу з упевненістю стверджувати, що він надав суду правдиві показання, й не мав умислу приховувати від декларування вказану квартиру.

2. Максима Пашковського звинуватили в тому, що у своїй декларації за 2020 рік він не вказав квартиру вартістю близько двох мільйонів гривень, яку орендував протягом року.

Прокуратура так само просила для нього штраф і заборону на три роки обіймати державні посади.

У судовому засіданні депутат заявив, що не вказав орендовану квартиру в декларації помилково. Декларацію, за словами обвинуваченого, заповнював його брат, а він винен лише в тому, що не перевірив вписану братом інформацію перед поданням декларації.

Вищий антикорупційний суд вирішив, що в діях Пашковського М.І. відсутній склад злочину, і виправдав його.

З Максимом Пашковським не знайомий, хоча ми земляки. Як слідчий з великим досвідом можу стверджувати, що версія, яку він представив у суді «залізобетонна», й спростувати її вкрай важко, а на даному етапі вже неможливо. Саме тому суд оцінив його показання як правдиві і допустимі, тобто такі, що відповідають дійсності.

3. Швидше за все, скриньку Пандори відчинено – виправдувальні вироки за статтею 366-2 Кримінального кодексу України посипляться десятками, й ось чому.

Таке враження, що кваліфікуючи кримінальне правопорушення і плануючи розслідування, правоохоронці читають лише назву ст. 366-2 ККУ та ігнорують ключові слова в її диспозиції, а саме: «умисне» внесення і «завідомо» недостовірних відомостей.

Тобто суб’єкт декларування має діяти виключно з прямим умислом, усвідомлюючи, що він вносить в декларацію інформацію, яка не відповідає дійсності.

Щоб довести прямий умисел - не пройде швидко тяп-ляп склепати справу, провівши товарознавчу експертизу і допитавши два-три свідки.

Тут потрібна глибока і потужна оперативна розробка, супроводжувана візуальним спостереженням, аудіо-контролем, агентурною підводкою, іншими складними оперативно-розшуковими заходами.

P.S.

Зустрів знайомого. Питає: Коли ДБР зареєструє злочин, передбачений ч. 1 ст. 372 Кримінального кодексу України (притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності) щодо детективів НАБУ та прокурорів САП?

Виправдані народні депутати, захищаючи принцип невідворотності покарання, після набрання сили вироками зобов’язані звернутися до Державного бюро розслідувань з відповідними заявами як потерпілі.

Якщо вони цього не зроблять, то робота на «галочку», у тому числі щодо народних депутатів буде «успішно» продовжуватися…