Посилення кримінальної відповідальності військовослужбовців: цікава деталь

Не так давно було прийнято Закон України про внесення змін до ряду нормативно-правових актів щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, яким в тому числі передбачено зміни до Кримінального кодексу: 1) посилення відповідальності за невиконання наказу; 2) уточнення диспозиції норми частини 5 статті 407 - самовільного залишення військової частини або місця служби; 3) неможливість застосування більш м’якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення ряду військових кримінальних правопорушень.

​То чи була необхідність у посиленні кримінальної відповідальності військовослужбовців? І якщо так, чи виправдовує мета засоби? Слід розуміти, що ціль, яку повинні були ставити перед собою законодавціоднозначно мала б бути вищою за те покарання, яке отримує окремий військовослужбовець внаслідок вчинення кримінального правопорушення і взагалі така ціль не повинна була б призводити до порушення прав і свобод людини.

​Зі змісту пояснювальної записки до законопроєкту8271 видається, що метою посилення відповідальності військовослужбовців є забезпечення стану військової дисципліни та правопорядку у Збройних Силах України, що безумовно важливо і необхідно в умовах ведення бойових дій.

Що стосується забезпечення або ж порушення прав людини: уявімо собі ситуацію, коли невиконання наказу військовослужбовцем стають причиною неминучої загибелі іншого військовослужбовця/військовослужбовців. Чи повинен нести відповідальність військовослужбовець, який не виконав наказ?

​Безумовно для забезпечення дисципліни має бути розуміння ймовірним правопорушником невідворотності покарання. При цьому постає питання: у який спосіб законодавець «повідомляє» військовослужбовцям про невідворотність покарання?

​Знову ж таки, у пояснювальній записці до законопроєкту 8271 міститься наступне речення: «Установлено, що суди неоднаково застосовують норми вказаних кодексів (авт. в тому числі норми Кримінального кодексу України) під час ухвалення рішень по суті, що негативно впливає на стан військовоїдисципліни та правопорядку у Збройних Силах України». Що робить законодавець? Змінює статті Загальної частини Кримінального кодексу і до всіх військовослужбовців, які вчиняють військове кримінально каране правопорушення згідно переліку …, передбачає неможливість застосування більш м’якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

​Тобто, суди неоднаково застосовують норми права, що призводить до нерозуміння недобросовісними військовослужбовцями неминучості кримінальної відповідальності. Водночас відповідальними за таке «неоднакове застосування» є саме військовослужбовці, а не «суди».

​У чому небезпека? У винятках з правила: коли за мірками здорового глузду особа підлягає звільненню від відбування покарання, а таке звільнення не може бути застосоване.

​Для прикладу: одна людина не захищала державу і вчиняє злочини і може бути звільнена від кримінальної відповідальності, а інша захищала протягом певного періоду часу, «оступилась» і не може бути звільнена від кримінальної відповідальності.

​Мета може бути хорошою, та не всі засоби – допустимі…