Домовитися десь посередині?

Пряма цитата із інтервю Андрія Сибіги заступника голови ОП України газеті Finecial Times - "Якщо нам вдасться досягти наших стратегічних цілей на полі бою і коли ми будемо на адміністративному кордоні з Кримом, ми готові відкрити дипломатичну сторінку для обговорення цього питання...

Це не означає, що ми виключаємо шлях звільнення (Криму) нашою армією".

Я маю надію що позиція висказана заступником голови офісу президента газеті Андрієм Сибігою в інтев ю Financial Times - це позиція, яка по перше і як мінімум узгоджена з ключовими союзниками, хоча б з США та Великобританією.

І по друге - прораховані наслідки такої зовсім неоднозначної заяви, яка привязує нашу готовність говорити про Крим - після "успішного контрнаступу" та "успіхів на полі бою". А якщо наступ буде неуспішний? Ну от скажімо ми Бахмут залишимо? Ми не будемо говорити про Крим? А якщо наступ не досягне тих цілей які плануются досягти, щоб "вести переговори"? А які взагалі це цілі, крім беззаперечного виходу Україні на кордони, законно визнані у всьому світі?

Ні, я розумію, що це такий типу "пас" Росії - ось бачите, ми готові домовлятися. Вести переговори. Взагалі розмовляти з вами. Такий собі реверанс в сторону вічно переляканого Заходу , який вже тіні своєї боїться, не кажучи про обісрану на полі бою Росію. Можливо я не правий і то така охеренно тонка дипломатична гра, яку ми довбні не розуміємо.

В мене тільки одне питання.

Шо? До чого ми готові? До перемовин! з Росією яка не буде переможеною? До перемовин з Росією яка збереже за собою частину окупованої території? Яку ми збираємося повертати якимось там "дипломатичним" шляхом. Це яким же цікаво мені знати? Будемо казати- ббуууу, а ну поверніть Крим? Виведіть війска а то ми ніжкою тупнемо?

Бо зараз це виглядає як довоєнне - домовитися десь посередині. А взагалі - простими словами поки що виглядає як абсолютність готовність піти на поразку у війні. Бо "зупинка" війни і продовження окупації Крима - це безумовна поразка України.