Пам’ятайте його усміхненим

Минув тиждень, як ми попрощались з Владом Wladislav Meyerblat . Так співпало, що ми прощались з тобою рівно через чотири місяці пошуку і надії, шаленої надії, що ти в полоні. Я до останнього була впевнена, що ти все таки там, що я знайшла тебе. Але ця надія обірвалася минулого понеділка.

Я почну зі слів вдячності всім тим, хто був поруч весь цей довгий і жахливий для нашої родини шлях. Мені це важливо. Вас було дуже багато. Хтось допомагав підтримкою, хтось порадою, хтось потрібними словами, хтось зупиняв мене у відчаї, знаходячи, що сказати в такій патовій ситуації, багато з вас шукали, хтось був готовий говорити зі мною опівночі, просто щоб я могла виговоритись. Постараюсь відмітити всіх, але це і неможливо, бо не всі ви тут є і ще зараз рівень моєї концентрації просто підводить мене. Просто вибачте, кого не відмічу. Але знайте я про всіх вас пам’ятаю щоденно і не забуду ніколи, я вдячна.

Dmitry Käfer мій Німака, як ми називали тебе в дитинстві, малий - ти і так весь час мого життя поруч, але ти був не просто поруч з Владом з моменту, коли він прийняв рішення йти на фронт, ти був його опорою і шаленою підтримкою з березня. Ти багато, багато робиш у волонтерстві, я знаю, як тобі болить, що ти робиш мало. Але це неправда. Я казала тобі. Малий, не знецінюй свої зусилля і не зупиняйся. Допомагай. Ти був перший кому я зателефонувала 15 грудня, коли нас сповістили про зникнення Влада. Ти був не прсто поруч всі ці чотири місяці, ти робив таке, що в принципі неможливо було зробити. Я знаю, що ти відносився до Влада, як до старшого брата, особливо після його мобілізації. Як ніхто інший знаю, яка це втрата для тебе. Люблю тебе і дякую, що ти є в мене є і був у Владіка. А ще дяую за твою Катю Екатерина Жук. Катю, спасибі тобі за все, все, за підтримку твоєї сім'ї, за очі твоєї мами, які говорили більше ніж можна було сказати словами, за березень 22, який ми всі були разом в неї. Нам просто дуже пощастило з вами всіма. Багато в чому.

Я вдячна колегам Влада з Детектор медіа та Лабораторія цифрової безпеки. Я памятаю всіх і оскільки комунікація була організована для спрощення від імені організацій через декількох з вас, то я спеціально вас не відмічаю, бо людей, які допомогали нам від ваших колективів було набагато більше. Я вдячна! і ще напишу в особисті. Ви всі були поруч, всі ви вирішували різні питання - від матеріальних, до допомоги в комнікаціях, порадами і багато, багато ще чим. Я вдячна за всі ті теплі і людяні слова, які ви кажете про Влада в своїх прощальних статтях і постах.. Я рада, що ви були в нього. Спасибі.

Свєта Григоренко Олексій Темченко наші Свєта і Льоша. Я просто вдячна, бо перерахувати все те, що виробили і як саме ви допомогали тут просто не вийде. Ви весь цей час просто були на зв'язку, в будь-який час доби, робили все, щоб підтримати. Саме ви після впізнання Влада просто приіхали і ми майже мовчки сиділи і тупили, плакали, бо сказати було просто неможливо нічого. Біль і розпач, мовчки, разом... я вдячна

Андрей Горо ти знав Влада більшу половину його життя. Я добре розумію, що це для тебе особисто. І ти теж був зі мною, з нами усіма всі ці жахливі чотири місяці. Ти дуже стриманий, раціональний і логічний, з особливим почуттям гумору, яке було і у Влада... твоя думка для мене була дуже важлива всі ці місяці, якщо я приймала якесь рішення в якому сумнівалася, то точно після розмови з тобою, ти шукав зі мною, ти підтримував, тобі іноді доводилось витримувати мої істерики. Просто дякую.

Євгенія Дідора моя Женя, ти і Василь весь час з нами. Ти була 13 грудня поруч у години повного відчаю, ти відвела мене до церкви і сиділа просто поряд і плакала тихо разом. Потім ми дізнаємось, що це було саме в години, коли йшов той самий бій, коли Влад зникне і загине. Але саме ти підставляяла своє тендітне плече, молилась і знаходила потрібні слова. Я вдячна твоєму Василеві за все, особливо за організацію прощання в Свято-Михайлівському Золотоверхому кафедральному соборі.

Роман Сердюк і моя Светлана Сердюк дякую, що ви в мене є. В нас є. Свєт, ти моє "все" на цьому шляху. Я знаю тебе стільки років, що страшно навіть подумати))). Ти і так завжди поруч, а в ці місяці відчаю і жаху ти може одна з небагатьох хто міг розрадити і дати надію. Ромка зараз там. І я поруч з тобою і вашею сім'єю тримаю його думками. Ми впораємось. Тепер на Ромці наша "коктельна вечірка", він пообіцяв, що зробить її тепер він, бо як обіцяв іі Влад вже не буде. Я поруч. Ми дочекаємось Ромку. Люблю вас.

Nataliya Tsvyetkova просто вдячна. За все. За слова підтримки, за розмови до другої ночі, за консультації, як діяти під час панічних атак. Дяую моя люба.

Tetyana Nazarenko дякую вам з Юрою. Дякую тобі, що вірила зі мною до останнього. Тобі ще доведеться попраювати, люба. Саме ти колись дала ім'я нашому "Цукрику". Тепер ми подумаємо і змінимо назву, згодом, коли треба буде давати назву нашій кав'ярні. Більш не довірю це нікому.

Olena Opalko Olga Stepova мої дівчата - мені просто пощастило з вами. Все інше я скажу особисто.

Наталья Федотова моя хороша. Дякую, що ти весь цей рік поруч, дякую за вечори на сходах в Хоратії, за те що ти розділяла мій відчай, коли він не виходив на зв'язок. Дякую, за те, що ти весь цей жах пройшла з нами. Роками перевірена дружба. Дякую, що ти є. Люблю

Ще два слова про людей, яких я не відмічу, бо не бачу вас тут. Це наш слідчий Роман Овчаров. Я думала таких людей просто не існує в системі МВС. Ви на своєму місці, бо мені є з чимм порівнювати, не зупиняйтесь. Допомагайте нашим сім'ям. Інна з Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими дякую тобі за все. Ми не бачилась з тобою ніколи, ти не знала мене до цього всього жаху. Але ти постійно була звязку, ти знаходила необхідні слова, ти навіть знайшла можливим поділистись персональною історією для підтримки. Те що ти зробила, а особливо в останні дні в пошуках Влада... ти просто будеш завжди в моєму серці. Ми обов'язково побачимось з тобою, як домовились. Не спинайся. Ти робиш дуже багато для всіх нас!

Люди, ви всі ЛЮДИ! Я буду вірити в людей завдяки всім вам, бо є люди, що живуть задля людей.

Моя Евгения Дзиковская мені дуже пощастило з вами, дуже. Я і Фєдька будемо поруч завжди. Люблю вас. Дуже ціную вас. Дуже вдячна за Владіка. Все інше виплачемо і ще сотні раз скажемо одна одній. Просто знайте, що я поруч. Я буду завжди підтримкою. Буду опорою і в усьому. Знаю, що не втамую ваш біль і жах, і не заміню сина. Але зроблю все, що зможу. А ви будьте опорою для нас. Ви потрібні нам. Мені. Люблю. Дякую.

Владік Wladislav Meyerblat ти залишишся для мене таким, як на цих фото. Я не знаю, що робити далі, я не знаю, як мені жити без тебе... Ти був в першу чергу другом, потім напевне все інше. В нас особиста неймовірна історія розвиитку відносин. Така ж неймовірна історія появи малого))) хто в курсі той обов'язково зараз посміхається))) Твоя доброта, твій спокій, твоя увага в якихось дрібницях... Мені неймовірно пощастило з тобою і неймовірно тебе невистачає, я говорю з тобою постійно. Відчай. Безодня. Хто скаже мені тепер зранку "птичка, будет кофе?"... Нема таких слів, іх просто не існує. Тепер я маю сама відкривати кафешку, яку ти так хотів. Без тебе. Як? Взагалі я багато чого не вмію і не знаю, бо вмів і міг ти. Як тепер? Як без тебе.

Я вдячна тобі за Фєдьку. Я дуже горжусь малим, це просто скеля, як він тримається. Він неймовірно розумний, не по рокам. Він по хорошому впертий, вольовий і йде до кінця і так з дитинства, а ще здається в нього твоє почуття гумору. Я згадую твої слова останніми днями часто чомусь: "Федя "страшный человек")))) с его интеллектом и силой воли, он станет либо известным каким-то политиком или бизнесменом или криминальным авторитетом"))). Тут просто треба знати твоє почуття гумору, щоб розуміти про що ти. Я вірю, що з ним все буде добре, просто впевнена. Неважливо ким він стане і чим займатиметься в житті, головне, щоб він був щасливий. Зроблю все залежне від мене. Ти неймовірно любив синів. Фєдю і Глєба. Я це знаю, як ніколи. Я буду намагатись приймати участь в долі Гліба, так само, як і твоя мама. Я обіцяла. Ми будемо поруч.

Переходьте на українську. Влад перейшов. Це ключовий момент в його історії. Робіть це. Влада поховали на Лісовом кладовищі. Фото тепер є на стінах Михайлівсього собору навпроти "Кав'ярня на двох". Приходьте до нього по можливості. Згадуйте. Взагалі ми маємо бути вдячними тим хто захищає нас там. Вдячними тим, на чиїх могилах на цвинтарях майорять жовто-блакітні прапори.

Прошу, не пишіть лише слів співчуття тут. Я буду вдячна за короткі або не дуже спогади в коментарях, може смішні, абсурдні, бо це Влад! Пам'ятайте його усміхненим. Залиште мені спогади про нього. Поки не знесуть ФБ я буду перечитувати їх.

... я все таки до останнього вірила, що знайшла тебе. Та ще веселка на твій ДН в січні... Ми всі вірили. Але дива не сталося. Люблю тебе дуже, неймовірно сумую, не уявляю, як далі без тебе. Приходь хоч у снах. Бо поки ні. Божечка, я все одно не зможу його відпустити. Давай тримати його за руки разом. Я знаю, що так йому буде спокійніше...