Десять пріоритетів Кабінету міністрів. Нариси контурів силуетів майбутньої стратегії України

Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль назвав десять пріоритетних напрямків реформ уряду. Поки що без деталей, подробиць та розрахунків. Наразі тільки широкими мазками. Поки лише в якості проекцій світлого майбутнього.

Кабінет міністрів відтворює традиційну модель поведінки української влади. Приймається багато стратегій, програм, меморандумів… а економічна політика залишається майже незмінною.

В березні 2021 року була схвалена національна економічна стратегія 2030. Дуже об'ємний, солідний документ. В ньому, неначе у Ноєвому ковчезі кожної тварі по парі… Тобто багато всього для кожного сектору економіки. І навіть ліберали отримали згадку про економічну свободу. Пошуміли, позасідали, прийняли і поклали на полицю. Де вона припадає пилом і понині.

В червні 2022 року кабінет міністрів декларував запуск нової економічної стратегії в Україні. Вона мала б бути адаптована до умов війни. До неї увійшло загалом 8 програм, зокрема: підтримка бізнесу; державне замовлення; будівництво; кредитування та працевлаштування безробітних; будівництво нової інфраструктури; незворотна грантова допомога малому та середньому бізнесу… Гранти вирішили надавати для виробництва меблів, одягу, фурнітури, будівельних матеріалів, деревообробку, а також під переробку с/г сировини. На гранти можна було б закупити обладнання, висадити нові фруктові та ягідні сади, або збудувати теплицю розміром 2 гектари.

При обговоренні цієї стратегії влітку 2022, президент Володимир Зеленський запропонував інвесторам довготермінове співробітництво у п'яти сферах: "Європа, IТ, агро, "зелена" енергетика та локалізація виробництва. Все це- пріоритети для мене, а значить це може стати пріоритетами і для вас."

Знову широкі мазки, всеохоплюючі поняття та багатство інтерпретацій. Із перерахованих сфер, заходів та інструментів- якось не дуже складається економічна стратегія. Скоріше ручне розподілення обмежених ресурсів, більша частина з яких- надійшли у вигляді іноземної допомоги/кредитів.

За оцінкою МВФ, видатки органів держуправління України у 2022р. сягали 69,9% ВВП або ~$111 млрд. Для порівняння, у 2021 вони становили $80,6 млрд. Податкові надходження в 2022р склали ~$57,9 млрд, а в 2021 були ~$66,7.

Скорочення ВВП за 2022 рік склало $41 млрд., а податкові надходження зменшились лише на $8,8 млрд. на фоні зростання державних видатків на $30,4 млрд.

При цьому, дефіцит бюджету органів держуправління 2022р. в 26,5% ВВП (~$42,2 млрд.) фінансувався за рахунок зовнішніх грантів та кредитів.

В 2022р. на оборону було витрачено 1143 млрд. гривень (~$35 млрд. або ~22% ВВП). Загалом на оборону було витрачено 31,5% всіх видатків органів державного управління.

Виходить що “економічною стратегією”, Кабінет Міністрів назвав просто відомість по розподілу бюджетних ресурсів, сформованих переважно із зовнішніх джерел. Зрозуміло, що необхідно було радикально збільшити держвидатки на оборону. В 2021р. вони складали всього 127,53 млрд. грн (~2,4% ВВП або $4,8 млрд.). Тобто в порівняні з попереднім роком, в 2022р., видатки на оборону збільшились на $30 млрд. Але питання виникають стосовно решти $76 млрд., витрачених в 2022р. Не враховуючи видатків на оборону, в 2021р. об'єм видатків органів держуправління склав $75,8 млрд.

Ось вам велика номенклатурна загадка української бюджетної політики 2022року. Як так вийшло, що невійськові загальні видатки Держави, що воює, в $- доларовому еквіваленті в 2022р. виявились більшими, аніж в довоєнному 2021-ому? При цьому, ВВП країни радикально скоротився на ~30%. З країни мігрувало 8,5-9 млн. людей, а от невійськові видатки навіть в $-доларовому еквіваленті- виросли! Держава, тобто розпорядники і споживачі чужого- не почали вважати за необхідне обмежувати себе у чомусь. Вони навіть вигадали та легалізували нові сфери/напрямки витрати бюджетних коштів. Те що в період 2022 - 2024рр. середньорічний дефіцит бюджету органів держуправління прогнозується на рівні 25,5% ВВП, схоже є частиною "стратегії" Кабінету Міністрів, котра вже схвалена в МВФ.

В квітні 2023р. прем'єр-міністр Денис Шмигаль продовжив "славну" традицію українського уряду "Новий рік - нова стратегія". Він оголосив, що наразі у фокусі Кабінету Міністрів- проект "Українська архітектура реформ". Цього разу голова уряду пропонує зосередитись на ключових напрямках і реформах:

1) розробка нової економічної моделі України як ресурсного центру Європи;

2) реформа сектору цивільної безпеки;

3) оновлена політика у справах ветеранів;

4) реформа енергетики, направлена на енергонезалежність та модернізацію;

5) відновлення;

6) масштабна соціальна реформа;

7) проекти підтримки бізнесу;

8) нові напрямки в реформі освіти;

9) реформа митниці;

10) реформа державного управління.

У кожної людини може бути такий список благих намірів та побажань. В його наявності немає нічого поганого. Прем'єр-міністр також має право помріяти... Проблеми починаються тоді, коли реалізація мрій VIP-розпорядників чужого фінансується за рахунок платників податків. Коли на вівтар цих благих намірів кидають макроекономічну стабільність, цінову стійкість, фінансову відповідальність, довіру до влади та привабливість ділового клімату для підприємництва. Оскільки прем'єр-міністр не розкрив жодного з десяти пунктів, то судити про можливий вміст можна лише по опосередкованим ознакам.

Хто писатиме проекти цих десяти реформ? В яких наукових рамках вони будуть написані? З урахуванням яких документів? - Відповіді на ці питання дозволяють нам досить точно спрогнозувати, що в решті решт буде представлено урядом.

"Нова економічна модель України як ресурсного центру Європи"- це про що? Поняття "ресурси"- це взагалі про все.

-Аграрна сировина? Ну так країни ЄС явно його не чекають, як показали с/г обмеження навесні цього року.

-Енергетичні ресурси? Тут, звичайно можна попрацювати, але Євросоюз дуже скоса дивиться на викопні види палива. Адже все має бути неодмінно зеленим, а зелень, як ми знаємо- то дуже коштовна річ.

-Людські ресурси? Для міграції українців в Євросоюз ніяка нова модель не потрібна. Нинішня працює настільки ефективно, що після війни ще доведеться сильно постаратись аби переконати ~10 млн. українців повернутись додому.

-Технологічні ресурси? Смішно.

-Фінансові ресурси? Таких немає.

-Ресурс "безпековий"? Безсумнівно, але його варто пропонувати в рамках НАТО та єдиної оборонної політики ЄС. Тож, економічна модель і ресурс Європи залишається загадкою. "Реформа сектору цивільної безпеки"- це також важлива справа, але зараз явно не на часі.

Зараз важлива повна концентрація всіх ресурсів на фронті, на перемозі. Невеликій групі візіонерів, що керують нашими силовими і аналітичними структурами, якась особлива програма зі сторони- зовсім не потрібна.

-"Оновлена політика у справах ветеранів" безсумнівно необхідна. Реабілітація, страхування, виплата репарацій, відшкодування збитків та нанесеної шкоди- все це потрібно робити та писати під це відповідні законопроекти. Потрібна мережа реабілітаційних центрів як для ветеранів війни, так і для сотень тисяч тих, хто фізично та психологічно постраждав від війни. У такій роботі із задоволенням приймуть участь наші іноземні партнери.

Україні конче необхідна реформа енергетики, соціальної сфери, митниці, освіти та держуправління. Перерахунок усього в черговий раз- великої шкоди не завдає, але і оптимізму не додає. Особливо в контексті таких абстрактних пропозицій, як "відновлення" та "проекти підтримки бізнесу". З огляду на те що було запропоновано урядом України у сумнозвісному плані "Лугано" (з того часу, склад економічного блоку уряду не змінився), на те що було погоджено з МВФ, те що було описано у доповідях CSIS, CEPR, OECD стосовно України разом із представниками країни… Є підстави припускати, що в цих пунктах міститимуться традиційні прояви державно-приватного партнерства із високими ризиками хабарництва, відкатів та схематозу.

Чого слід очікувати від пропозиції "реформа митниці", враховуючи роль, місце та вплив на цей процес Д. Гетьманцева ми також знаємо. І не забуваємо що усі його попередні реформаторські намагання закінчились повними провалами. Є такий афоризм: "leopard cannot change it's spots" або по-нашому "вовк линяє, а натури не міняє". Це стосується поглядів найвпливовішого марксиста в економічному блоці української влади. Вчергове, уряд України демонструє декларативний Power-Point-ний підхід до найсерйознішої теми- вибору моделі та стратегії росту і розвитку.

Сформувати правильний набір правильних слів для європейського вуха- не складно. Прийняти закони/постанови в рамках програми, підписаної з МВФ- також не створить труднощів. Скільки кубометрів паперу було витрачено на підготовку, прийняття та розповсюдження тисяч актів законодавства, котрих ніхто не збирався дотримуватись... Сьогодні, війна ставить економічні проблеми вкрай гостро і жорстко. Ми перебуваємо у тій зоні, де або пан, або пропав. І наразі, ми нажаль ближче до другого.

Якщо Кабінет Міністрів та інші органи влади, відповідальні за розробку економічної політики в Україні, не зроблять ставку на економічну свободу, очищення від токсичних пострадянських інститутів і механізмів, на модель підприємницького росту…

То після перемоги на фронті, замість Нового Заходу ми отримаємо чергову реінкарнацію Совка/Олігархата.