Пам’яті Аналітика
Вчора загинув Аналітик. Хлопцю 19 березня стукнуло 20 років. Загинув ,штурмуючи ворожу позицію над Часовим Яром поруч з Бахмутом. Нарвався на кулемет.
Він був дивним хлопцем. До біса розумний, на все маючий свою юнацьку точку зору, по дитячому максімалістичний в своїх думках і висловлюваннях, стійкий як самурай до травм , поранень ,своїх переконань і впертий як 300 спартанців. Ми по доброму кепкували над ним бо було над чим кепкувати. В своєму максималізмі він інколи доходив до смішного: одного разу його відправили щось забрати з хати,де жив розрахунок,а він чи то забув чи то загубив ключі. То ж недовго думаючи він вибив вікно, а коли не зміг пролізти, зламав двері. Бо наказ є наказ! Він нормально сприймав всі наші жарти ,посміхався в свої юнацькі вуса і робив свою справу. Мені довелося бути з ним на бойових: я підміняв заряджаючого на гарматі його розрахунку. Я не бачив в житті людини яка так рвалась виконувати свої обов'язки.Він підносив мені снаряди зі швидкістю боліда формули F1). Мені доводилось стримувати його , бо енергія і сила лилися в нього через край. Не зважаючи на те, що ми постійно його підкалували , хлопець користувався заслуженою повагою- всі знали ,що він воює з перших днів і пройшов горнило боїв під Києвом , дивом вижив ,взагалі не маючи ніякого бойового вишколу і досвіду. Він рвався в піхоту. Вважав що там принесе більше користі. Комбат перевів його в відділення ПТРК. ПТРКашникі ті ще характерники. Але й їм доводилось його стримувати, бо хлопець рвався в бій на самі небезпечні ділянки...А ось сьогодні він знайшов свою долю...
Коли ви чуєте про бої місцевого значення,або про те, що ми просунулись на декілька сот чи десятків метрів вперед , знайте яку ціну доводиться за це платити.
Я не вірю в загробне життя . Аналітик теж не вірив. Але сьогодні він шагнув у Вічність ! Пам'ятайте його! Він загинув за Ваше життя і свободу!

Глибокі співчуття родині.. Бракує слів, щоб висловити нашу тугу за таким молодим Воїном!!
Смерть москальським фашистам-окупантам!!
Слава ЗСУ!
Схиляю голову..
Мамині очі чекають тебе,
Сива у розпачі плаче, Сина все чекає -
та в Бога вже його душа.
Вічна пам,ять герою,
Листям шелестить, вбитий стрілець лежить, Його коник над ним зажурився…
Ой, ти коню, мій коню, не стій наді мною, Я полежу на землі невкритий.
Ти біжи, коню мій, скажи неньці рідній, Що я за Україну убитий.
Нехай батько і мати, і сестри, і брати - Нехай вони за мною не плачуть.
Я у степу лежу, по Вкраїні тужу, Чорний крук наді мною все кряче ...