Як легендарна школа «Азову» допомагає нам нищити ворога під Бахмутом

Нещодавно мала нагоду попрацювати над спільним проектом з представниками бригади Національної гвардії України «Азов». Раніше ставилась до цього військового підрозділу досить рівно та спокійно. Але коли вдалося дізнатись про них більше та поспостерігати за їх підготовкою, стійкістю духу та професійністю - скажу без перебільшення, я вражена ними.

То в чому ж сила «азовців» і чому вони стали страшним сном для росіян?

Історія бригади сягає коріння 2014 року. Тоді, у квітні-травні у Бердянську було створено добровольчий батальйон «Азов». Його основу склали учасники громадських організацій: «Автомайдан», «Патріот України» та фанатів хврківського «Металісту». Станом на травень 2014 року батальйон навіть називали найбільш боєздатним підрозділом МВС України. Бійці «Азову» відіграли ключову роль у звільненні Маріуполя у червні того ж року. С початком повномасштабної війни у 2022 році вже перебуваючи у статусі полку «Азов» став осередком оборони Маріуполя та до останнього втримував контроль над комбінатом «Азовсталь». Згодом був полон, звільнення та відновлення боєздатності. В лютому 2023 Окремий загін спеціального призначення НГУ «Азов» розширився до бригади.

Російська пропаганда у певній мірі сприяла популяризації «Азову». Росіяни створили «азовцям» імідж найжорстокіших та найбільш боєздатних українських воїнів. Також російські ЗМІ називають їх нацистами і приписують їм міфічних «розп’ятих хлопчиків», а це вже звичайний наклеп та класичний прийом пропагандистів, коли із жертви агресії роблять нападника та агресора. Цим пропагандисти займаються ще з 2014 року і це окрема тема для розмови. Що ж до «Азову» то бригада давно деідеологизована і туди хлопці йдуть не з ідеологічних переконань, а як і в будь які інші підрозділи – захищати батьківщину. Всі ж ці міфи лише сприяють тому, що російські вояки бояться «азовців» як вогню. Та сила «Азову» зовсім не в міфічних звірствах, а у реальній якісній підготовці бійців, за якою стоїть важка та кропітка щодення праця. Та сама жорстокість «азовців» це насправді підготовка та професійність дій, завдяки якій вони отримують перевагу в бою. Як кажуть про бійців «Азову» - вони добре воюють не тому що вони від природи злі, а тому що постійно тренуються. Саме про унікальну Школу сержантів «Азову» хотілося б розповісти детальніше.

Військова школа «Азову» носить ім’я полковника Армії УНР Євгена Коновальця. Школа діє з 2016 року і знаходиться на тренувально-мобілізаційній базі «Азову» на території колишнього заводу «АТЕК» у столиці. Засновником і керівником школи є колишній командир грузинського спецназу Гіоргі Купарашвілі. Пройти курс навчання зможе не кожен. Наприклад, у перший набір курс закінчили лише 40% охочих, при тому що всі вони вже мали бойовий досвід в АТО.

Загалом навчання в школі триває 9 тижнів. Перший тиждень присвячується правилам поведінки та субординації у підрозділі, майбутні бійці проходять тести на фізичну підготовку. Під час другого тижня вивчають стрілецьку зброю – правила поводження, будова та принцип роботи. На третьому тижні відбувається робота із психологами та ФІЗО. Четвертий тиждень це тест на вогневу підготовку та переміщення на полі бою. П’ятий тиждень це стрільби та десантування з БТР. Шостий – медицина та бої в приміщеннях. Сьомий – інженерна підготовка та штурм вогневих точок противника. На восьмому тижні вивчають топографію. А останній – дев’ятий присвячено іспитам. Кандидат має продемонструвати , чому навчився за 56 днів курсу та набрати 351 бал з 400 можливих. Завершує курс марш-кидок на 28 кілометрів.

Тепер ви розумуєте, чому росіяни вимушені створювати фейки про «Азов», адже перемогти таких добре підготовлених бійців росіянам не просто важка, а практично неможливо. Повертаючись до фейків довкола азовців потрібно зауважити, що росіяни постійно перекручують поняття український націоналізм, намагаючись ототожнити це поняття з нацизмом та неонацизмом. Саме нібито «розквіт неонацизму» росіяни називають однією з причин нападу на Україну. «Азов» російські пропагандисти намагаються віднести до нацистів активно створюючи фейкові відео зі «звірствами» азовців. Не бачу сенсу і не маю бажання згадувати приклади таких інформаційних вкидів від росіян, але їх безліч і всі вони давно спростовані журналістами-фактчекерами. Але хотілося б зазначити, що всі ці російські фейки мають на меті одне – поставити знак рівності між поняттями український націоналізм на нацизм. Але любов до батьківщини і прагнення нищити представників інших націй це не одне і те саме. Адже як раз росіяни століттями проводять політику геноциду українців, а в лютому 2022 року знов перейшли до активної фази своїх дій. А тим нечисленним західним політикам, які досі вірять у азовців-нацистів, раджу відвідати їх школу сержантів. Можливо тоді б вони зрозуміли, що всі російські фейки навколо «Азову» від безсилля росіян перед навченість та майстерністю наших бійців. І ніяких «звірств» та «жорстокості» існує. Натомість є професіоналізм відмінна навченість та любов до батьківщини.

Підготовка у легендарній школі «Азову» допомагає не тільки бійцям самої бригади НГУ «Азов». На днях стало відомо про успіхи Третьої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ під Бахмутом. Ця бригада ЗСУ сформована саме з ветеранів бригади Нацгвардії «Азов», які мали відповідну підготовку. Як бачимо, «школа Азову» дала свої результати і в цьому випадку. За дві доби активних дій на південно-західних околицях Бахмута штурмовики 3 ОШБр відбили у ворога понад 2 км території вглиб, ліквідували понад 60 окупантів, ще близько 90 - поранені. «Вагнерівці» прігожена втекли, а 72 бригада рф після значних втрат змушена була залишити позиції, які росія брала протягом дуже тривалого часу і ціною багатьох життів особового складу.

Відвойовані території зокрема важливі тим, що відкривали російській стороні можливість перерізання української логістики і як наслідок – можливість виходу у фланг на Часів Яр і створення плацдарму для наступу на Костянтинівку, Дружківку, Слов’янськ і Краматорськ. Успішні дії штурмовиків 3 ОШБр зокрема відзначив у своєму зведенні командувач Сухопутних військ, генерал-полковник Олександр Сирський.

Приклад успіху 3 ОШБр ЗСУ показав, що досвід підготовки бригади НГУ «Азов» може стати у нагоді бійцям інших українських бойових підрозділів.