ДИЯВОЛ КРИЄТЬСЯ В ПАПЕРАХ

Українська паперова армія гальмувала дійсну армію ще до повномасштабки. Основною проблемою був і є пріоритет контролюючого мислення, і несприйняття реалій організації роботи на декількох рівнях командування. Відступи, шрифти, формати, папки, перевірки, оце все. Вже тоді на папері було багато чого, що в реальному житті не відбулося. Папери часто готувалися в першу чергу для контролера (в папку). Навіть коли напруга дій і масшаб втрат були значно меншими, УПА була не останнім чинником, чому люди полишали армію.

Конкретика проблеми:

1. Контролецентричність. Завдання контролю – допомагати керівнику бути обізнаним про стан справ. Помилки трапляються і є частиною розвитку, якщо з них робити висновки. Висновки в першу чергу організаційні, а потім персональні. Бо зробити персональний висновок просто, непросто знайти і навчити заміну, і досягти злагодженості. У нас же шукають винуватих, тому чим більше паперів тим чистіше дупа.  Непропорційно багато витрат часу на неважливі деталі, які того не варті. Папери ніхто крім контролера уважно не читає. З іншого боку, контролер з будь якої помилки створює непропорційно великі складнощі для виконавця.
2. Папероцентричність. Стоси паперів на підпис в офіцерів всіх рівнів, повезти на підпис, очікування підпису, зберігання і перевезення з урахуванням секретності і т.д. З боку підписанта – брак часу на усвідомлення важливих матеріалів, похованих під стосом неважливих. Електронний облік, підписи, якщо десь і існують, то дублюються паперовими.
3. Шапкозакидацтво. Якщо на дію потрібно N ресурсів та M часу (враховуючи об’єктивно необхідний час та ресурс на набуття досвіду), то скрізь і поряд заходи планувалися з N-5, 10… і відповідно M-5,10… ресурсами та часом. Бо «ми все вміємо, наш досвід найкращий в світі, винахідливість понад усе, вимагай неможливого получиш максимум …». Так воно і получалось – захід проведено, папери в наявності, а що там реально відбулося – високе керівництво або не цікавить, або немає часу усвідомити. Тому що див попередні пункти.
4. Відсутність розуміння що війна це втрати ресурсів, і це дуже дорого. Які б не були причини, тепер дійсна вартість війни зрозуміла.

Ситуацію зараз достатньо вичерпно викладено тут

https://www.facebook.com/roman.zamriy.5/posts/pfbid0M8iXiFYamvMBqJH6kXSyHCsAT2j2fkHsYkoonXQYQwXH4Z1tqiMrtBDinxq6fJeDl.

Рішення:

1. Перевести обліковий документообіг (особовий склад, ЗВТ, РАО, ПММ) виключно в електронну форму, з розподілом хто що вносить і хто що підписує електронним підписом. Складнощі секретності і зберігання зрозумілі, але реальні до подолання.
2. Цим вивільнити час тих хто вносить інфу (управління рот, взводні, служби підтримки) від всіх оцих шрифтів, відступів, друку, зберігання і т.п.
3. Цим вивільнити час керівників на власне усвідомлення того що відбувається (ПО має надавати звіти в цифрах і графіці), і на прийняття організаційних рішень, планування, підготовку операцій та їх проведення. Це те, для чого керівники існують, в першу чергу.
4. Мета війни – перемога, а не чиста дупа. Допустити можливість помилок (неоптимальних рішень). Якщо вони в подальшому виправляються, то один досвідчений двох недосвідчених вартує. Стерильно чистої дупи не існує, ні в житті, ні тим більше в армії.
5. Припинити шапкозакидацтво. Навіть якщо одну жінку будуть любити одночасно 9 чоловіків, вона за місяць не народить. В такому розкладі не народить зовсім. Є досвід, який треба вивчати та узагальнювати, і робити краще результат в реальному житті. Тоді він буде кращим і на папері.
6. Спростити списання майна. Це сервісна функція, а не геморой воюючих військовослужбовців.

Позаяк бухгалтери, слідчі і прокурори сприяють результату у війні, вони ніколи не вигравали війн. Мета контролю – допомогти війську виграти війну. Каральними заходами нам війну не виграти. Доведено срср та росією.