Микола Самойленко. Назавжди 26-річний боєць загону спецпризначення "Корд"

"Він помер 19 січня, дитина моя. Як це можна було - здорового тренованого хлопця, 26 років, закатувати за один рік, закатувати ось так от, що він помер. Нам сказали, що в нього почалося запалення легень і воно переросло в гострий менінгіт. Де тіло мого сина, я не знаю...

Після школи попри мої вмовляння стати бухгалтером Миколка пішов у поліцію, а потім став спецпризначенцем. "Корд" - це була його заповітна мрія. Повномасштабне вторгнення він зустрів у Києві, де був на курсах підвищення кваліфікації й одразу вирішив повертатися в Маріуполь. Я кажу: "Синок, залишся", а він - "Ні, мамо, я поїду, я поїду до своїх хлопців, вони мої побратими, я поїду до своїх хлопців" і поїхав...2 березня він разом із товаришами вивозив людей із Маріуполя. Тоді й потрапив у полон.

Син востаннє зателефонував мені у вересні. Він тримався, мій любий синочок!.. Казав, що живий-здоровий і не втрачав силу волі. Вони були в Оленівці, потім ми дізналися, що їх перевели до Донецького слідчого ізолятора, де зв'язок просто зник...

Я дуже хочу поховати мого синочка в рідному селі. Й мрію, щоб його побратими повернулися живими з полону..."

Микола Самойленко. Назавжди 26-річний боєць загону спецпризначення "Корд".

Загинув у полоні заради того, щоб ми жили на рідній землі.

Ніколи не забудемо. Назавжди в пам''яті!