Підрив Каховської ГЕС: екоцид чи воєнний злочин?

Сьогоднішній ранок для всіх укотре став шокуючим. І це попри те, що в нашій країні вже нікого не здивуєш ще одним нічним ракетно-дроновим терором і бездоганною роботою української ППО. До цього ми всі вже звикли і сприймаємо, як щось не просто звичайне – рутинне. Зрозуміло, що певною мірою це погано, тому що ця "звичка" нас розслаблює і призводить до помилкових рішень щодо власної безпеки. А вже це, у свою чергу, тягне за собою непотрібні й болісні жертви.

Та сьогодні більшість із нас уранці прочитали не чергову статистику збитих ворожих ракет і дронів, запущених по наших населених пунктах, а побачили фото/відео підриву Каховської ГЕС. Особисто в мене це викликало дві реакції: нііі (мамо, даруй, але моя реакція була набагато менш цензурною) і нєєє, це чергова порція локшини на вуха, вони не могли такого витворити.

Аж ні, подальші новини показали, що то навряд чи може бути черговою ІПСО. Тим більше коли ти бачиш опубліковане президентом відео. Тож далі посипалися питання, а що ж тоді сталося по суті та юридично, які наслідки цього, хто за це відповідатиме і чи є відповідні механізми для притягнення до відповідальності.

Отже, по суті ми маємо черговий терористичний акт з боку рашистів у ланцюзі інших таких же звірств. Інакше такі дії назвати не можу. З погляду українського закону для цих дій, окрім терористичного акту й порушень законів і звичаїв війни, передбачено окрему кваліфікацію у Кримінальному кодексі – екоцид. Сама диспозиція ст. 441 ККУ достатньо розмита: масове знищення рослинного і тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу.

Однак цікавіше стало далі, коли я почав вивчати питання з погляду міжнародної кримінальної відповідальності. І тут з’ясувалось, що наш Кримінальний кодекс набагато прогресивніший за той самий Римський статут або інші міжнародні документи.

Так, у європейському законодавстві такого злочину не існує. А на міжнародному рівні лише ведеться робота щодо окремого визнання "екоциду" злочином і внесення його у Римський статут.

Наразі у 5 статті Римського статуту прописано лише 4 злочини: злочини геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочини агресії.

Шкода довкіллю – одна зі складових воєнного злочину. При цьому формулювання статті 8 у цій частині не має чіткої правової визначеності, а відтак складне для доведення у суді.

Також серйозну шкоду довкіллю, завдану у мирний час, не прописано у Римському статуті взагалі.

Цікаво, що процес внесення змін до Римського статуту в цій частині розпочався 2020 року з нагоди 75-річчя відкриття Нюрнберзького трибуналу щодо воєнних злочинів Німеччини під час Другої світової війни.

Зараз фахівці пропонують внести зміни у преамбулу статуту, зазначивши, що навколишньому природному середовищу щодня загрожує серйозне руйнування і погіршення його стану, що, як наслідок, створює загрозу для людства та світу загалом. Ініціативна група також хоче доповнити ст. 5 злочином "екоцид" і додати до міжнародно-правового акта статтю, що закріплює його склад.

Також важливо те, що 25 січня цього року Парламентська асамблея Ради Європи схвалила резолюцію про негативний вплив війни на довкілля. У ній парламентарі зробили чіткий крок до визначення злочину екоциду, пікресливши важливість визначення поняття екоциду як у національному законодавстві, так і в міжнародному праві. Резолюція визнає потребу внесення змін до Римського статуту Міжнародного кримінального суду й додання екоциду як нового злочину. Якщо ці зміни буде запроваджено, Україна зможе позиватись до МКС проти росії за злочини проти довкілля — знищені екосистеми, забруднені ґрунти, спалені ліси тощо.

У світі вже існує прецедент покарання агресора за шкоду довкіллю. Навесні 1991 року створили Компенсаційну комісію ООН, яка розглядала всі претензії на компенсацію за втрати й збитки, завдані Кувейту внаслідок іракського військового вторгнення й окупації. Окремим напрямом у роботі комісії став розгляд заяв щодо відшкодування екологічних збитків у $80 млрд. У результаті своєї роботи комісія задовольнила ці вимоги частково, виплативши трохи більше ніж п’ять мільярдів доларів.

Враховуючи, що згідно з повідомленнями офіційних органів влади, аварія сталася через підрив машинної зали зсередини, через що Каховську ГЕС повністю зруйновано й станція відновленню не підлягає, можна дійти висновку, що про жодні випадковості не йдеться, вказані дії навмисні й спрямовані саме на настання тих наслідків, які зараз ми ще собі тільки уявляємо, а що буде завтра чи післязавтра – нікому не відомо.

Тут не можна забувати, що може реалізуватися найгірший сценарій – і ця аварія призведе до дестабілізації роботи більш небезпечного об’єкта, тобто ЗАЕС. Якщо це станеться, вже сьогодні зрозуміло, що наслідки відчує весь світ. І мало нікому не видасться.

Тож, як на мене, Україна вже зараз має використовувати всі важелі як кримінального переслідування та документування цього факту як окремого злочину й збирання матеріалів для МКС за даними фактами, так і міжнародно-правових механізмів, спрямованих на упередження настання негативних наслідків цієї аварії та притягнення винних до відповідальності на міжнародному рівні.