Патріотична пісня

На відсутності культурних подій подія таки сталась: підлітка за виконання на вулиці пісні Віктора Цоя "Перемен!" (написаної 1989 року в Києві) арештовано і примусово утримується в притулку. 40-річна нардепка, яка його туди запроторила хто такий Цой не знає. Не хотів би я, щоб представляв мої інтереси депутат з таким рівнем музичного розвитку і таким рівнем самоповаги, коли він дозволяє себе матюкати пацану. А підлітку треба не гітаркою посеред біла дня так-сяк три акорда бринчати, а вчитись і працювати на оборону країни, починаючи з відпрацювання за матюки на громадських роботах. Бо Цой матюки не схвалив би, навідміну від Шнура. Хоча як його карати за нецензурщину, коли на протязі року всі держустанови на фасадах приліпили собі банер "Русский корабль, иди на..." і матюк в суспільстві затвердили як норму? А ще сьогодні побачити компанію з шестистрункою на лавочці то вже екзотика, бо українську естраду викорчували і пісні для виконання під гітару давно не пишуться.

Все як за радянськіх часиів з забороною зіхідного року, коли за значок з рок-групою або серьгу в усі можна було отримати до 15 суток адмінарешту, а за продаж платівки отримували тюремні строки. Отже совок глибоко в нас засів. Хоча західний рок то переважно деструкція і ситий бунт, а Цой то міський романс і ескапізм в усамітнення.

Особисто я ще до вторгнення носився з проектом всеукраїнського телевізійного фестивалю патріотичної пісні «Донбас: пісні народжені війною», але нікому воно було не потрібно бо Мінкульт мав культурну політику як у Джона Рембо "Это не моя война!"🎸