Цілісність Країни чи політична доцільність

У мене в підрозділі заборона говорити про політику, релігію та сексменшини (на всяк випадок: я абсолютно аполітичний, з Богом у мене особисті стосунки, категоричний гетеросексуал).

Чому заборона? Бо пересеремося усі, через якісь власні переконання, і просто втратимо можливість ефективно воювати.

Сьогодні вперше говорили про політику, і, на диво, прийшли до однозначного висновку: нам не бачити перемоги ніколи. Навіть, змоделювали ситуацію, коли в умовному трикутнику стоять прихильники Пороха, Зєлі і зовнішній ворог. Перші двоє будуть шмаляти один в одного, забувши про найперше зло.

На кону уся Країна, саме її існування, на кону ВСЕ. А ми готові рвати глотки одне одному.

Мабуть, не всі ще знають, що чотири роки тому я вчинив жахливу річ - стріляв в барі в кабаку Києва. Суди тривають до тепер, і кінцевий результат ніхто не може передбачити.

Так от, тоді велика частина суспільства розділилася на два табори: за мене і проти. На початку повномасштабки багато народу, категорично поливавших мене брудом (навіть, якщо я це заслуговую), простягнули руку. Знаючи, що вони казали до цього, я не послав їх нахер. Чому? Бо впевнений, що любий, хто зробить хоч один постріл в сторону ворога - мій найкращий союзник.

Про багатьох на фронті я знаю, що вони покидьки. Жодного негативного слова на їх адресу ніхто не почує. Бо вони воюють, і тим самим наближають нашу перемогу.

Забагато поставлено на карту.

Коли я публічно підтримав одну людину, єдиний мій друг в оп сказав, що я порохобот, і що я зробив свій вибір.

Сьогодні я підтримав іншу людину, і я вже "перевзувся" і "працюю на оп".

Ви можете казати на мене будь-що. Мені це майже байдуже. Симпатії до сивочолого і зеленого - нуль. До обох.

Я би робив свою справу, якби моя Країна більшістю вибрала чорта.

Робив, аби вижила ця Країна.

Оце слова сьогодні одного з моїх бійців.

- Так, до нього купа питань, як і до попереднього. Та зараз, поки ми будемо між собою сратися, аби не прийшлося знову в Карпатах криївки копати…

Що стосується сьогоднішнього.

Кожен захищає своїх кишенькових умовних "ригів", маніпулює, навіть не хоче почути іншого.

Усім був потрібен привід, і вони його отримали: Якась дівка забирає квартиру у бідової родини Героя!

Моделюю. У мене є кохана, я живу з нею купу років, люблю її до нестями, планую майбутнє. Отримую квартиру. Разом заходимо в голі стіни, поступово облаштовуємо, переживаємо спільні емоції, мріємо. В кінці кінців - витрачаємо обидва гроші на ремонт, меблі. В цій квартирі вже історія, в ній кожен куточок, кожна деталь нагадує про нього і про неї. Ми ж разом… були.

Чому цю квартиру треба віддати? І чому ця історія стає такою відомою?

Ми не вміємо співчувати, коли є політична необхідність.

Тут з‘являється, як сьогодні виявилося "найщиріший патріот", "він покаявся", "якщо вже він не найпатріотичніший, то хто вже тоді???"… Короче наш розіп‘ятий мальчик в трусіках. І він публічно промовляє оте слово на дівчину. Так, саме на вдову Героя. Ба, не тільки. Вона ще й сама не пасе задніх на фронті. Бля… просто на дівчину.

Тарас облитий за свої слова і закинутий в смітник.

Я скажу вам щиро: якби він так висловився про мою кохану… наслідки б були багато гірші.

Розумію, що все це - політична доцільність, професійні ризики. Але, ця доцільність вбиває в нас усіх звичайну людину…

Резюмую.

Щось змінилося?

Ні.

Срач наблизив нас до перемоги?

Ні.

Ми підемо з фронту?

Ні.

Хтось розчарувався в тому, що я висловив свою точку зору? Хтось перестане донатити?

Це ніяк не змінить моєї думки, і не примусить мене шкодувати про сказане. Я шкодую лиш про те, що маючи потужного зовнішнього ворога, ми готові вбивати одне одного через оту блядську політичну необхідність.

Якщо когось воюючого, допомагаючого ЗСУ, щиро переживаючого за Країну особисто образив, готовий вибачитися. Повірте - це не слабкість, а несамовите бажання бачити нас усіх згуртованими. Слабкість - це в найскрутніші часи посилати нахуй того, хто завтра може єдиний залишиться і стане пліч-о-пліч з тобою, чи просто подасть набої. (А до цього йде). І це точно буде не "порохоскот" чи "зелєбобік", а звичайний Громадянин України. Інакше нам усім пизда. Ну, а якщо саме зараз для когось важливіша за цілісність Країни політична доцільність, того і нахуй послати не проблема.

Це єдина прийнятна для мене позиція.

І да, не треба знову накидувати в коментарях якісь скріни. Це не працює.

Santa