Африканський мирний план

Приїзд місії лідерів африканських країн до Києва мав скоріше посередницький та ознайомчий, аніж миротворчий характер. 

До складу делегації входили президент Південно-Африканської Республіки Сиріл Рамафоса (ініціатор так званої африканської мирної ініціативи), президент Союзу Коморських островів Азалі Ассумані (країна, яка головує в Африканському союзі), президент Республіки Сенегал Макі Салл, президент Республіки Замбія Хакаінде Хічілема, прем’єр-міністр Арабської Республіки Єгипет Мустафа Мадбулі та спеціальні представники президентів Республіки Конго Флоран Нтсіба та Республіки Уганда Рухакана Ругунда.  

В ході свого дипломатичного турне представники семи африканських країн планували провести переговори з керівництвом Польщі, України та зустрітися з путіним. Окрім ознайомлення з підходами сторін конфлікту, африканські політики планували оголосити свій підхід до перспектив припинення російсько-української війни, наслідки якої докотилися і до Африки, яка суттєво залежить від постачання сільськогосподарських товарів, добрив та ефективності продовольчої програми ООН. 

Показово, що до приїзду африканської делегації до Києва 16 червня 2023 р. зміст «Африканського мирного плану» залишався достеменно невідомим. Якийсь попередній нарис цього план нібито у бачив хтось із кореспондентів агентства Reuters, за свідченням якого росії пропонувалося «відвести війська» в обмін на ослаблення санкцій, призупинення дії ордеру Міжнародного кримінального суду на арешт путіна та виведення російської тактичної ядерної зброї з Білорусі. 

Зустріч учасників африканської делегації з президентом Зеленським висвітлила деяку конкретику. На спільній прес-конференції за участю Зеленського та представників африканських держав президент ПАР Рамафоса перелічив пункти, які на його думку, покликані наблизити досягнення миру. Їх мало бути десять, хоча за текстом його виступу набігає лише дев’ять. І ось як вони виглядають: 

- Головним є те, що ця війна має бути врегульована, має бути мир через переговори дипломатичним шляхом. Всі війни колись закінчуються, і «ця війна має закінчитися якнайшвидше через перемовини й дипломатичним шляхом».

- Деескалація конфлікту. «Ми говоримо про необхідність деескалації по обидва боки, щоб мир знайшов спосіб прийти та врегулювати ситуацію».

- Суверенність держав і народів відповідно до Статуту ООН.

- Необхідність гарантій безпеки для всіх країн.

- Обидві сторони конфлікту повинні забезпечити рух зернових і добрив, адже Африка також відчуває негативні наслідки цієї війни. («Наші ціни на зерно зросли, у нас також нестача добрив, і ціни на них підвищилися»).

- Гуманітарні питання: потрібна гуманітарна підтримка тих, хто став жертвами війни, хто страждає.

- Обов'язковий обмін полоненими та повернення дітей.

- Післявоєнна відбудова. (Має бути допомога постраждалим через війну).

- Активізація діалогу та співпраці з країнами Африки. 

Отож, глибокої конкретики, окрім сподівання на закінчення війни та апеляції до Статуту ООН пропозиції Рамафоси нібито не містять.

Але не все так однозначно. Безумовно, головною в пропозиціях африканських країн є вимога відновити безпечне постачання зерна і добрив, що вимагає безпеки судноплавства у Чорному морі та зняття санкцій і обмежень з російського аграрного експорту. Висловлюючи співчуття Україні чи навіть підтримуючи «українські резолюції» в ГА ООН, як це роблять уряди низки, хоча й не всіх країн Африки, африканські політики не мають наміру переривати контакти з москвою. Тому заклики Зеленскього, що зараз не час для дипломатичних ініціатив, і всі дипвідносини з москвою треба заморозити, вони скоріше за все недочули. 

Після Києва африканська делегація рушила до Санкт-Петербурга, де мають відбутися переговори з путіним. Нам не важко передбачити, що він їм скаже. Отож, на човникову посередницьку місію ініціатива Рамафоси не тягне, й запекло обстоювати інтереси України на міжнародній арені він не буде. 

Але керівництво ПАР, разом з представниками КНР, Бразилії та Індії, напевно братиме участь у «мирному конгресі», проведення якого ініціював Макрон, та інших формах багатостороннього обговорення перипетій російсько-української війни. Тому з точки зору інтересів України варто акцентувати увагу не на образах і непорозуміннях, а на наполегливому пошуку точок дотику. Переконувати тих, хто хоче зберігати прагматичні відносини з путіним у тому, що російська агресія проти України несе пряму загрозу міжнародній стабільності, миру і безпеці. 

І нарешті останній момент. Аби африканські лідери краще зрозуміли життя людей у воюючій країні, яку ледь не щоночі бомбардують ракетами і шахедами, під час повітряної тривоги їх треба було завезти не в елітне бомбосховище, а на якусь із станцій київського метро, заповнених випускниками київських шкіл.