Хто контролюватиме процес відбудови України?

Повоєнна відбудова країни має стати вінцем протидії агресору. Вона повинна покаже ворогам, що всі їхні наміри завдати якомога більших шкоди інфраструктурі і страждань людям були даремними. Але не достатньо лише відбудувати знищене, треба врахувати потреби кожної окремої громади і ймовірні перспективи.

Для цього процес відбудови мав би бути децентралізований, щоб відповідали за неї громади, які могли б генерувати і надавати запити для відбудови своєї території і отримувати відповідні ресурси. У цьому зацікавлене й суспільство. Соціологічні дослідження показують, що абсолютна більшість представників бізнесу та населення підтримують відповідальність місцевої влади за відбудову, спрямування коштів на ці потреби у місцеві бюджети без посередництва держави та розробку планів для кожної окремої громади з урахуванням її потреб і особливостей.

Але у владних кабінетах децентралізувати процес відбудови не квапляться. Навпаки, відбувається поступова централізація, про що свідчать останні рішення.

Найбільшою ознакою цього є утворення мегаміністерства розвитку громад, територій та інфраструктури. Раніше це були два окремі органи з різними принципами роботи. Міністерство інфраструктури виступало за централізацію процесів, а Міністерство розвитку громад та територій – навпаки, обстоювало інтереси громад. Боротьба між ними за вплив та бюджети створювала певний баланс, який не дозволяв комусь із посадовців мати надмірний вплив.

Тепер такого протистояння нема. Майже без боротьби переміг Олександр Кубраков, ексміністр інфраструктури, який окрім посади керівника у новоутвореному міністерстві став ще й віцепрем'єр-міністром з відновлення.

Одним з перших результатів роботи мегаміністерства став Порядок використання коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії. Кошти з цього фонду мають йти на будівництво будинків та споруд, бомбосховищ, військових об'єктів, інфраструктури, зокрема критичної, компенсацію за знищене чи пошкоджене унаслідок війни житло тощо.

Найбільшими вигодонабувачами мали стати постраждалі громади, які б отримали кошти на відбудову конкретних об’єктів тут і зараз. Але напряму звернутись до міністерства чи уряду органи місцевого самоврядування не можуть, адже мають подавати свої запити через обласні державні адміністрації. Останні працюють як "фільтр", який має перевіряти документи на комплексність, а по факту блокує подальший рух частини заявок.

На цьому все лише починається. Залежно від того, що саме будуть відбудовувати, ОДА подають отримані документи до профільних міністерств (інфраструктури, освіти, охорони здоров'я чи енергетики), а вони – до уряду. Кінцеве ж рішення про виділення коштів ухвалює сам Кабмін.

Така система навряд чи задовольняє громади, адже породжує корупцію і "договорняки", коли більш лояльна місцева влада буде мати доступ до коштів, а нейтральна та навіть опозиційна – ні. Без домовленостей з керівником ОДА неможливо навіть подати документи на отримання коштів з фонду.

Але гайки закручують дедалі більше. Вже у червні цього року Кабмін створив посади заступників по відбудові у деяких міністерствах та прифронтових обласних державних адміністраціях. Погоджуватиме їх призначення Олександр Кубраков – віце-прем'єр по відбудові і керівник мегаміністерства громад та інфраструктури.

Тепер саме його люди у міністерствах та ОДА "фільтруватимуть" запити від громад. Олександр Кубраков зосередив у своїх руках весь процес відбудови країни і виділення державних коштів. Якщо раніше було принаймні примарне розподілення відповідальності між різними міністерствами за окремі об’єкти, тепер всі питання вирішуватимуть через нього.

Чи може місцеве самоврядування якось протистояти? Ні. Усе через те, що народні депутати дозволили президенту утворювати військові адміністрації у населених пунктах фактично з будь-якого приводу. Такі військові адміністрації перебирають на себе основні повноваження громад, зокрема щодо виконання бюджету, використання ресурсів, управління об'єктами ЖКГ та транспорту. Для цього треба факти "порушення" Конституції чи будь-якого закону. Навіть неналежна відповідь на звернення громадян може стати ідеальною підставою для утворення військових адміністрацій.

І це не лише теоретичні ризики. Жертвою нового регулювання став Чернігів, де про конфлікт між головою громади і Офісом президента говорили ще у липні минулого року. Попри те, що суд позбавив Владислава Атрошенка посади мера, місцева рада продовжила роботу, а виконувачем обов’язків мера став секретар ради. Але це не завадило президенту утворити у Чернігові військову адміністрацію, очільника якої нещодавно визнали найбільш закритим посадовцем міста. Тепер місцеві мешканці фактично позбавлені впливу на владу.

Зараз під приводом трагедії у Деснянському районі подібну тактику можуть застосувати і у Києві. Президент непрямо натякнув, що відповідальність за смерті людей несе Віталій Кличко. Натомість, мер Києва переводить стрілки на вертикаль президента і скаржиться на тиск з боку його Офісу. Якщо проблеми є у найбільш медійного мера країни, то що вже говорити про керівників значно менших громад?

Що ж ми маємо у підсумку? Попри зацікавленість суспільства у процесі відбудови уряд робить протилежне: максимально її централізує навколо одного конкретного міністерства. Без нього отримати належну допомогу від держави просто неможливо. І громади з цим нічого вдіяти не можуть, адже самі перебувають під постійним тиском.

Такий підхід не відповідає європейським принципам і очікуванням наших союзників. Європарламент повторно закликав владу України залучати місцеву владу та представників громадянського суспільства до участі у відбудові, а сам процес має відповідати найвищим стандартам прозорості та підзвітності. Тому чинну політику по відбудові треба змінювати вже, бо потім буде пізно.