Не СВІЙ сучий син

Кілька моїх думок щодо результатів Саміту НАТО.

1. Нічого поганого не сталося - навпаки. Військова підтримка буде тривати і збільшуватися. Ніхто нас не кине. І тільки від нас залежить, наскільки швидко ми зможемо увійти в оборонний блок Заходу. І мова вже далеко не тільки про війну. А й про те, як ми її закінчимо, на яких умовах і що саме готові зробити заради цього.

2. Є час розкидати каміння, а є - збирати. От зараз Зеленський і збирає все розкидане ним каміння. І погане, і хороше. Політика кавалерійських наскоків на хайпі довкола героїзму ЗСУ та українського народу дала свій закономірний результат. Захід прекрасно розуміє, що Україна має виграти. Але Україна, а не Зеленський сам по собі.

Ніхто Зеленському, надто ж американці, не пробачить брехні і невиконання взятих на себе обіцянок. Як публічних, так і не публічних. І скільки не бігай знову кричати до натовпу, ця історія вже не допоможе. Натовп може аплодувати скільки завгодно гарній акторській грі. Західні, передовсім - американські та британські еліти, все зрозуміли і висновки зробили.

І далі можна скільки завгодно ставати в ображену позу, фиркати і не приходити на анонсований виступ. Час слів для Зе і Ко закінчився. Тепер оцінюватимуть виключно справи і тільки їх. Хайп можна лишити для хом'ячків з тг-помийок Банкової.

Тому Столтенберг чітко пояснив, що допоки Зе не буде проводити нормальну внутрішню політику, підтримка України буде. Ніхто нас рашці не віддасть. Але вступу до НАТО та ЄС, який Зе і Ко хотіли би дуже продати на виборах змученому війною українському виборцю - не буде.

Спочатку треба перестати красти, в тому числі, кошти західних платників податків, вибудовувати особисту автократію та захищати своє найближче оточення, яке майже без виключень складається з повністю зашкварених для Заходу осіб. З якими Зе категорично відмовляється прощатися.

А потім - хотіти стати тим, хто заведе Україну до клубу західних держав.

Тому Зеленський прямо зараз поставлений перед простим як двері вибором. Або єрмачня та особистий культ - або вступ до євроатлантичної спільноти. Тобто, або ти працюєш на країну - або ти не стаєш переможцем. Хочеш до нас? Ну, можеш бути сучим сином. Але - СВОЇМ СУЧИМ СИНОМ. А якщо на тебе не можна покластися ні в чому - тоді буде так. Жорстко - але як є.

3. Не варто скидати з шальок терезів і загальне нерозуміння українськими політиками всіх часів суті геополітики. Який полягає не в гарних деклараціях, а у вмінні враховувати РЕАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ країн. Тому позиція Німеччини мене анітрохи не дивує. Якщо хтось думає, що її можна змінити хамським бикуванням в стилі пана Мельника чи типу жорсткими постиками Зе- ну тоді ви нічого не розумієте про політику.

Простими словами, Україна нарешті має навчитися говорити тією мовою, якою говорять за зачиненими дверима. Це навряд вийде у Зе - на жаль, адже ми втрачаємо дуже дорогоцінний час і той заряд легітимності, який купується щодня кров'ю найкращих людей на фронті.

Ще простіше кажучи, Україна має пояснити, В ЧОМУ КОНКРЕТНО має полягати інтерес тих-таки США у тому, щоби взяти Україну в союзники. Це стосується й інших країн.

Не на рівні Зе-бикування "ви нам всі вже винні - і так схаваєте". Не схавають. Дадуть рівно те, що заслуговують ті дві сили в Україні, які мають реальну легітимність - ЗСУ та народ. І якої не має влада, на жаль.

ЩО САМЕ ми продаємо світу і чи готовий він це купити і за скільки. Це цинічне питання, але тільки так це працює.

І ніякі відосики і хайпанина на словах це не змінює.

Тому повторюся - все закономірно. І цілком нормально. Могло бути гірше.

Ми точно виграємо у рашки - бо це в інтересах Заходу. Але якщо ти критично залежний - то варто не бикувати, а домовлятися. І тоді є шанс, що все закінчиться як ти хочеш.

Тож, висновок простий. Захід нас не кидає. Але далі - все самі. Все в наших руках. Але нікому не дадуть ламати через коліно Захід на хайпі від подвигів ЗСУ.

Як ніхто за нас не буде вирішувати, хто у нас при владі і як йому управляти. Просто в залежності від нашого вибору і дій тих, кого ми обираємо, будуть судити по всій країні.

Sad (не так щоб дуже) but true.

Усі реакції:

258Yevhen Kuzmenko, Marina Daniluk-Yarmolaeva та ще 256