Українське представництво за кордоном. Нового покоління та нових форматів

Коли є потужний енергетичний потенціал, освітня база, досвіди й практики, коли є знання та розуміння особливостей історії, культурно-ментального поля країни перебування, тоді започатковуються процеси, здатні впливати не тільки на двосторонні відносини між країнами, але й певною мірою ставати моделлю міжнародної співпраці. Такі процеси на ще більше зближення України та Європи, зокрема України та Австрії, які мають багато спільного в історії і сьогоденні, вдалося запустити майже десять років тому Олександрі Саєнко, голові "Центру українських ініціатив" (Відень, Австрія), засновниці успішного фестивалю української культури UStream.

За десять років діяльності у сфері культурної дипломатії з метою зближення України й Австрії, промоції України у Європі, вам вдалося започаткувати фестиваль UStream, створити з потужною командою дорогий високохудожній український продукт – оперу "Вишиваний. Король України" та заснувати видавництво FREE PEOPLE Verlag ("Видавництво вільних людей"). Всі ці проєкти переплетені між собою. Що відбувається сьогодні?

Це дійсно магія – ідей і почуттів, магія синергії. Один проєкт логічно і гармонійно витікає з іншого, продовжує і підсилює попередній.

Фестиваль української культури UStream Fest, заснований у Відні 2015 року, збагатив мене компетенціями й соціальним капіталом, які дали змогу успішно продюсувати знаковий оперний проєкт в Україні того року, коли офлайн-івенти у Австрії були неможливі через жорсткий локдаун. UStream Fest, покликаний презентувати в Австрії прогресивне українське мистецтво, слугувати брендингу нової України і адресований насамперед міжнародній авдиторії, відбувається що два роки. Неодмінною рисою наших мультидисциплінарних заходів є пряме спілкування публіки й учасників. І хоча 2021 року проведення фестивалю через суворий локдаун було неможливим, саме тоді ми організували прем’єру сучасної національної опери "Вишиваний. Король України", дату якої кілька разів вимушено переносили. Прем’єра, яка відбулася 1 і 2 жовтня 2021 року у ХНАТОБ/СХІД OPERA, стала найочікуванішою постановкою року, викликала бурхливе обговорення у ЗМІ та колах музикознавчої спільноти. Лібрето, написане Сергієм Жаданом і видане за рік до прем’єри, стало одним із найуспішніших видань автора. Музика, написана засновницею української електроакустичної музики Аллою Загайкевич, є новим словом у оперному мистецтві, а постановку Ростислава Держипільського, хореографію Олі Семьошкіної, костюми й сценографію Лесі Головач інакше як епічними назвати не можна. Команду постановників мені вдалося зібрати з найкращих представників професії, небайдужих, творчих ентузіастів. Воістину, Вишиваний – наш новий національний герой, і навіть опера про нього – уособлення нашої нової національної ідентичності.

Мріючи показати цей продукт за кордоном, насамперед у Австрії, але одночасно розуміючи, що масштабність постановки, створеної для постійного репертуару ХНАТОБ, робить її немобільною, я зняла відеоверсію. І нагодою представити її у Австрії став черговий UStream Fest. Відеопоказ "Вишиваного" – це фінал і кульмінація цьогорічного фестивалю. Разом із Постійним представництвом України при міжнародних організаціях ми запросили іноземних дипломатів, також були австрійські журналісти та, звісно, українці. Наймолодшими глядачами опери стали члени першого куреня Пласту на теренах Австрії, який, зокрема завдяки моїй агітації, кілька місяців тому обрав собі патроном ерцгерцога Вишиваного. Опера отримала високу оцінку професіоналів і музикантів.

Сам фестиваль цьогоріч змінився концептуально. Раніше ми просували бренд України в міжнародному вимірі, тепер взяли до уваги інтереси й потреби насамперед української спільноти. Тисячі українців, які знайшли прихисток у Австрії, дуже потребують власного мистецького продукту, емоційного зв’язку з батьківщиною. Це є необхідною умовою збереження власної ідентичності, особливо для дітей, а відтак і успішної самореалізації у новому соціумі.

Відгук на цей фестиваль перевершив очікування: на всіх заходах, які тривали кілька тижнів, були повні зали, емоційні подяки, прохання повторити й продовжити. Я надзвичайно вдячна митцям, які взяли участь у фестивалі як волонтери, і партнерам, які надали приміщення та обладнання.

Відтак можна сказати, що бренд UStream закріпився і виправдав себе на Віденській культурній сцені, сформував власну публіку.

Ну і третій згаданий елемент палітри моєї діяльності – видавництво. Як виявилося, перше у новітній історії українське видавництво у Європі. Власне, це не заснування, а реєстрація з отриманням ліцензії на видавничу діяльність у Австрії. Ця ідея є логічним продовженням моєї педагогічної діяльності, яку я відновила через колосальну потребу українців у Відні в якісному викладанні німецької мови. Я повернулась до своєї першої професії – викладача німецької мови і методиста. Маю багато авторських методичних розробок, тож подумала, що непогано було б видати їх саме у власному видавництві, тож запропонувала Ірині Хамайко, засновниці освітнього центру FREE PEOPLE Educational Hub, на базі якого почала викладати, зареєструвати видавництво з такою ж назвою. Втім, поки я ще перебуваю на етапі оформлення методичних і навчальних матеріалів, уже майже готова художня книга – німецький переклад лібрето опери "Вишиваний. Король України", яке стало дуже популярним в Україні. Тому першою книгою нового видавництва стане саме "Вишиваний", і я вирішила, що художню літературу, арт-буки та подібне видаватимемо під брендом UStream Verlag, а бренд FREE PEOPLE залишимо для методичної і навчальної літератури.

З початком повномасштабної війни росії проти України на території Австрії опинились понад 90 тис. наших співвітчизників, лише у Відні – близько 20 тисяч.

У вас з’явилися нові напрямки роботи, зокрема освітній. Мова йде про співпрацю зі згаданим освітнім центром, який маєте намір перетворити на центр по-справжньому якісної освіти.

Дійсно так. Наразі центр працює як повноцінна школа для старшокласників, які навчаються за українською державною програмою, з поглибленим вивченням німецької та англійської мов, і не має аналогів у Європі. У планах – розбудова школи-пансіону для українських дітей, які хочуть здобувати середню освіту в Австрії, і ще багато цікавого.

Українські мами-переселенки ділилися тривогою щодо дітей, які не хотіли відвідувати школу, погано адаптувалися. Тому я запропонувала зробити опитування серед них, щоб діагностувати проблеми. FREE PEOPLE Educational Hub і ЦДО Європейський колегіум провели величезну роботу – склали анкету, а потім обробили близько 400 відповідей. Результати опитування мають бути цікавими українській державі, зокрема МОН, а також австрійському уряду, який запровадив і фінансує освітні заходи для тимчасово переміщених осіб. Бо мова йде про долі десятків тисяч українських дітей, які мають жити, вчитися і мріяти далі.

Культурна дипломатія України на прикладі Австрії, де проживаєте близько 10 років. Що, на вашу думку, змінилося за цей час у ментально-культурному сприйнятті австрійцями України?

Наша культурна дипломатія у новітній історії як один із формалізованих напрямків роботи Міністерства закордонних справ зародилася 2015 року. У Австрії саме волонтерсько-меценатський фестиваль UStream став першою системною ініціативою в цьому напрямку. За вісім років, що минули, нічого подібного, на жаль, більше не виникло. Проводяться окремі заходи – різного масштабу і різної якості. Час від часу відбуваються гастролі українських виконавців, але вони адресовані виключно емігрантській аудиторії.

У 2019 році відбулась активізація цієї діяльності в межах Двостороннього року культури Австрія – Україна, але розвитку або хоча б збереження започаткованих тоді партнерств я не спостерігаю.

Щодо сприйняття загалом австрійським суспільством з упевненістю можна сказати, що Україну вже точно не вважають частиною або сателітом росії, як це було ще 10 років тому. Але це "заслуга" радше політичних подій.

За останній рік вийшло багато книжок німецькою мовою про нашу новітню історію, біографій Президента України Володимира Зеленського.

Серед вужчих кіл – симпатиків України – спостерігається зростання інтересу до нашої народної культури й сучасного мистецтва, навіть до української мови.

У академічних колах поширеною темою дискусій і досліджень стала роль культури і митців під час війни – саме на прикладі України.

Але в цілому настрої австрійського суспільства українофільськими назвати складно, попри офіційні заяви провідних політиків і гуманітарну підтримку з боку уряду.

Причин, як і раніше, дві: сильна позиція росії, яка століттями веде пропагандистську роботу у світі та в Австрії зокрема, використовуючи найрізноманітніші інструменти, і слабка позиція Української держави, яка має на місцях загалом не дуже ефективних офіційних представників.

Хотілося б сказати щось більш мажорне й обнадійливе, але, на жаль, маємо те, що маємо.

Офіційна дипломатія і, так би мовити, народна дипломатія. Як треба взаємодіяти, щоб посилювати одне одного? Особливо в умовах війни, яка точиться на всіх фронтах, зокрема інформаційному і культурному.

Наскільки я розумію, ви маєте на увазі взаємодію штатних дипломатів із закордонним українством. Звісно, це важливий напрям роботи. Навіть у прийнятій до повномасштабної війни стратегії публічної дипломатії МЗС зазначено, що українські спільноти в країнах перебування мають значний потенціал для формування позитивного сприйняття України; системного та проактивного поширення проукраїнських наративів на протидію дезінформації та пропаганді; залучення до презентації сучасної України, підготовки та організації культурних та мистецьких проєктів тощо, а співпраця з осередками закордонного українства є ефективним інструментом досягнення цілей публічної дипломатії.

За 10 років перебування у Австрії я маю великий обсяг спостережень, практичного особистого досвіду взаємодії з різними послами та співробітниками ЗДУ різних років і, відповідно, говорити про роботу дипломатів можу багато і детально. Проте, щоби не переходити на особистості, обмежусь загальними висновками і рекомендаціями.

Комунікації і взаємодія із закордонними українцями були і залишаються малоефективними. Підтримка офіційними дипломатами діяльності українських організацій і активістів залишається доволі тенденційною.

Хочеться побажати українським дипломатам: 1) ґрунтовно вивчити і проаналізувати діяльність українських осередків; 2) підтримувати активні та ефективні системні, а не епізодичні, комунікації; 3) на підставі аналізу виділити діяльних і дієвих лідерів та консолідувати зусилля як активних центрів української спільноти між собою, так і лідерів і дипломатів.

Впевнена, що за наявності чітких, послідовних, зрозумілих і, що важливо, донесених у формалізованому вигляді дій і планів з боку посольства в напрямку системної консолідації зусиль місцеві українці відгукнуться з ентузіазмом. Багато різних великих і маленьких ініціатив працює. А з початком повномасштабної війни їх неабияк побільшало. Необхідно працювати з цим.

У одному з інтерв’ю поетка і громадська діячка Катерина Калитко наголошувала, що попри війну українці переживають велике Відродження. Які головні його ознаки можете виокремити?

Повністю поділяю думку Каті про національне Відродження. Не знаю, коли це сказала вона, а я спостерігаю цей сплеск національної самосвідомості, починаючи з нашого першого фестивалю у 2015 році. Маю можливість спостерігати й досліджувати публіку, її мотиви, активність і зростання професійного рівня наших митців. Повномасштабне вторгнення стало справжнім вибухом і каталізатором цих процесів.

Українці дедалі більше цікавляться власною історією і культурою, пошуками своєї ідентичності, шукають відповіді на запитання: "Хто ми?", "Звідки ми?", "Які ми?". Це прагнення винайти себе як націю наново, знайти своє нове яскраве самовираження, бажання пишатися своєю історією, пошук нових національних героїв і нових наративів.

І це прагнення втілюється у народженні найкращих зразків музики, літератури, образотворчого і перформативного мистецтва, які вражають і внутрішню, і закордонну авдиторії. Їх сміливо можна віднести до авангарду світового мистецтва. Це ті самі повні зали на культурних заходах і сльози захоплення у відвідувачів, про які я казала вище. Це участь "звичайних" людей у широкому обговоренні складних питань про ідентичність, про долю особистості й нації у цілому.

Знаю, що маєте особливе захоплення, яке тримає вас – активну жінку, багатодітну маму. У цьому захопленні також проявляєте й соціальну активність, гуртуючи навколо себе таких самих ентузіастів.

Біг – це те захоплення, яке змінило моє життя. У 43 роки вперше подолала марафонську дистанцію і після того стала амбасадоркою Vienna City Marathon від України. А ще – засновницею бігового клубу UStream Runners. На своїй "посаді" до 2022 року заохочувала українців брати участь у Віденському марафоні, а після вторгнення інтерв’ю зі мною з’являються на шпальтах масових австрійських газет напередодні кожного марафону, і завдяки цьому маю ще одну нагоду нагадати про нашу війну, яку ми ведемо за весь вільний цивілізований світ. Учасники ж нашого клубу гідно представляють Україну, беручи участь під прапорами клубу й України у Віденському марафоні та інших міжнародних змаганнях.

Яку свою основну місію відчуваєте сьогодні?

Ні мало ні багато – бути українкою, гідною пам’яті наших пращурів, засновників і розбудовників нашої нації, від Григорія Сковороди до Агатангела Кримського, від Мазепи до Терещенка, достойно представляти Україну і нашу нову ідентичність у світі.

Фото: Ірина Карпенко, Яна Черткова, прес-служба проекту "Вишиваний. Король України"