Зернова гра рф напередодні саміту БРІКС

З 18 липня росія вийшла з «Чорноморської зернової ініціативи», яка більш чи менш успішно діяла з 22 липня 2022 р. З використанням чорноморського коридору з України було вивезено аграрної продукції щонайменше на $10 млрд. 

Наскільки це багато й чи справді це так важливо, видно з даних торговельної статистики. Впродовж 2022-2023 маркетингового року експорт зернових продуктів з України становив бл. 48,996 млн тонн, що приблизно відповідало показникам попереднього року. При цьому за весь 2021-2022 маркетинговий рік експорт зернових та олійних культур з України оцінювався у суму понад $22 млрд. 

Умови зернової угоди дозволяли забезпечувати гарантований Туреччиною і ООН прохід комерційних суден в українські порти Одеса, Чорноморськ і «Південний», а також їх конвоювання по узгодженому в нейтральних водах транзитному коридору до протоки Босфор. 

В своїй заяві російське МЗС попередило про скасовування гарантій безпеки судноплавства по всій довжині «морського гуманітарного коридору» в північно-західній акваторії Чорного моря і припинення роботи спільного координаційного центру у Стамбулі, який інспектував судна з українським зерном. 

У продовженні зернової угоди вочевидь зацікавлені Україна, Туреччина, ЄС, ООН та країни Азії, Африки і Близького Сходу, які виступають як реципієнти та споживачі української аграрної продукції. Утім, російське керівництво, яке весь час під тими чи іншими приводами погрожувало заблокувати цю угоду й усіляко гальмувало графік перевірки суден перед їх виходом до Середземного моря, нарешті наважилося заблокувати зерновий експорт з України. 

Інтереси москви видаються цілком очевидними. 

По-перше, це спроба витіснення України зі світового зернового ринку. російські компанії обговорюють плани переміщення зернової логістики на Балтику, а також до певної міри – на Далекий Схід, використання чорноморських портів за будь-яких обставин видається найбільш вигідним. При цьому не виключається перенаправлення частини російського сільськогосподарського експорту через грузинські порти, на які не поширюються міжнародні санкції. 

По-друге, агресор прагне дестабілізувати міжнародне торгове судноплавство у Чорному морі, брутально залякуючи іноземні торговельні та страхові компанії. Не випадково російський представник у Раді Безпеки ООН Полянський проголосив «законними» військовими цілями рф усі судна, які прямують до українських портів. 

Така войовнича заява свідчить про ескалацію рівня військового конфлікту, аби упередити можливість конвоювання кораблів з українським зерном військовим флотом Туреччини, адже угода про експорт зерна, підписана Україною з Туреччиною та ООН залишається формально чинною. 

По третє, російська сторона робить свідомий випад проти ООН як універсальної міжнародної організації. Країна-агресор нахабно демонструє недієздатність ООН як глобальної організації, яка нічого не може гарантувати, а також нехтування правилами війни, які обумовлюють ненапад на невійськові кораблі нейтральних країн. 

Оскільки у гирлі Дунаю Україна межує з Румунією, а Дунай виконує функцію важливої торговельної артерії Європи, зростає загроза різноманітних провокацій, таких як нанесення повітряних ударів по торговельних кораблях нейтральних країн або мінування російським ВМФ міжнародних торгових шляхів. 

За інформацією директора ЦРУ У. Бернса, яку він оприлюднив на форумі з безпеки в Аспені (штат Колорадо), російське командування готує диверсії проти торговельних суден на Чорному морі, в якому має намір звинуватити українську сторону. За його словами, подібні диверсії з боку рф уже були зафіксовані напередодні широкомасштабної війни, коли російські військові та донецькі сепаратисти готували застосування хімічної зброї в районі Донецька. 

Мета подібних диверсій полягає у спробі суттєвого погіршення міжнародного іміджу України в очах міжнародної громадськості. Така підступна тактика може бути застосована напередодні саміту росія – Африка та зібрання лідерів країн БРІКС, перед якими російські посадовці розігруватимуть черговий спектакль, звинувачуючи Київ у зростанні світових цін на сільськогосподарську продукцію та продовольчому дефіциті в африканських країнах.