Рік Запаранюка. Успіхи і дамоклів меч голови Чернівецької ОВА
Нещодавно Руслан Запаранюк прозвітував про рік свого перебування на посаді голови Чернівецької ОВА. Розповів про прихисток в області понад 100 тис переселенців, побудовані шелтери, релокований бізнес, збільшення надходжень в бюджети області, нові пункти пропуску на кордоні тощо (цікаво, що з 3-х відкритих в Україні за період незалежності КПП 2 – у Чернівецькій області). Результати обʼєктивно хороші, враховуючи воєнні реалії, в яких ми живемо.
Переказувати комплексний звіт Запаранюка не буду. З текстом, вірогідно, можна ознайомитися на сайті обласної адміністрації чи звернувшись запитом до неї. Для мене ж цікавий політичний аспект його головування, який, звісно, в жодних подібних звітах не висвітлюють. У ньому я виокремив кілька важливих, на мій погляд, тенденцій, які впливають на життя буковинців і країни загалом. Чому я взяв такий розмах (про країну) – бо приклад Донецької та Луганської областей засвідчує, що суспільно-політична дестабілізація лише в одній-двох областях може спровокувати катастрофічні наслідки із затяжним трагічним ефектом для всієї країни. Чернівецька область хоч і найменша поміж усіма іншими областями нашої країни, але применшувати її значення і роль в житті нашої держави точно ніхто не буде. Тому дуже важливо, щоб керівники цієї області грамотно розкривали її потенціал і не створювали неприємностей центральній владі, пріоритетом для якої є завершення війни, а не заспокоювання амбітних регіональних політичних гравців, які дуже часто, як показує історія, не можуть знайти спільної мови заради спільного блага. За рік на посаді Запаранюк все-таки спромігся досягти певних результатів, про які я вирішив розповісти.
По-перше, йому вдалося зберегти спокійну суспільно-політичну обстановку в області. Це практично ключове завдання кожного голови обласної адміністрації. Найменше, що від них очікується в областях – це політиканство з їх боку. За Русланом Запаранюком впродовж року його головування цього помічено не було. Він менш публічний у порівнянні, наприклад, з колишнім головою ОВА Сергієм Осачуком, але такий формат роботи голови обласної державної адміністрації – найбільш оптимальний в нашій політичній системі. Голова ОВА – хоч частково і політична особа, бо призначається Президентом, але більше чиновницька, оскільки очолює головний місцевий орган виконавчої влади. Роль будь-якого голови ОВА – не політизувати посаду, не конфліктувати з міськими головами обласних центрів, не концентрувати довкола себе суспільний негатив, не ставати епіцентром корупційних схем, а бути медіатором між місцевими політиками, громадою і бізнесом та гідно представляти Президента України в області. Глобальні висновки робити передчасно, але принаймні за крайні дванадцять місяців Запаранюк з цією роллю добре справляється. Відсутність у нього попереднього політичного досвіду і переважання управлінського досвіду банківському секторі в цьому випадку пішли на користь області.
По-друге, впродовж року не було корупційних скандалів в "будинку з левами", якими б Чернівецька область в особі голови ОВА Руслана Запаранюка та його команди привертала зайву, негативну увагу до себе, що вже позитивно позначається на репутації області. Адже впродовж крайніх кількох років Чернівецьку область часто згадували в контексті недоброчесних кейсів. Натомість Буковина фігурує в таких рейтингах як, наприклад, щодо кількості релокованих підприємств: згідно із відповіддю Мінекономіки на мій запит, Чернівецька область посідає третє місце серед всіх областей України, куди підприємства вирішили переїхати із зони бойових дій. Це не заслуга виключно Руслана Запаранюка, радше всієї області, але для бізнесу важливий інвестиційний клімат регіону, над чим працює обласна адміністрація, обласна рада та інші місцеві органи влади.
Тому краще, коли Буковину згадують на рівні держави в позитивній конотації, зважаючи на її тиловий статус, що передбачає підтримку армії та економіки, а не розкрадання бюджету і гуманітарної допомоги, наданої партнерами. Думаю, що в Офісі Президента Запаранюку поставили ультиматум: "один факт корупції у вашому найближчому оточенні – одразу на звільнення без жодного захисту і замовчування". Позаяк під час війни такі кримінальні діяння представників Президента і партії влади сприймаються суспільством особливо різко, що цілком зрозуміло та виправдано. Саме тому зараз "Слуга Народу" безкомпромісно відмежовується від людей, які є її представниками та спіймані на хабарях, тягнучи рейтинг партії вниз. Роботи на національному рівні, звісно, непочатий край, але, варто визнати, що якби ми не бачили жодної реакції керівництва партії і Офісу Президента на подібні інциденти, то було б значно гірше. Очищення партії від одіозних осіб вказує на легкий старт підготовки до майбутніх виборів, які відбудуться одразу після завершення війни та скасування дії воєнного стану.
По-третє, на відміну від попереднього голови Чернівецької ОВА Сергія Осачука, Руслан Запаранюк, не будучи раніше ані учасником виборчого процесу від партії "Слуга Народу", ані членом її обласного осередку, крім досвідчених фінансових технократів Олександра Янкова і Альони Атаманюк, залучає до свого найближчого оточення представників цієї партії для балансування свого функціоналу. Для пересічних громадян це практично нічого не означає, але дуже важливо для місцевої команди "Слуги Народу", тому що хоч тепер вони не відчуватимуть себе покинутими, а це простежувалося дуже помітно і впливало на політичні настрої виборців Володимира Зеленського у Чернівецькій області. Призначення "слуг народу" Юлії Грицку-Андрієш і Руслана Домніцака на посади заступників голови ОВА – цьому яскраве підтвердження. Сергій Осачук натомість формував свою команду з осіб з різних фінансово-політичних груп з негативною репутацією, але не з кола "Слуги Народу", що неодноразово ставало причиною різних публічних і кулуарних суперечок та маргіналізувало партію в області. Це була його управлінська помилка, яка, у поєднанні з іншими резонансними моментами, призвела до звільнення. Можливо, краща кадрова політика дозволила б уникнути цього, і Сергій Дмитрович досі був би головою Чернівецької ОВА. Він дуже цікава особистість, інтелектуал, але з певними політичними завданнями очевидно не справився. Як я вже сказав, роль очільника обласної адміністрації бути медіатором, а не провокатором та учасником конфліктів.
В контексті третього аспекту є ще один важливий перспективний нюанс – ротація голови Чернівецької обласної ради на представника партії Президента повинна стати пріоритетною для Руслана Запаранюка. Це не моє побажання, а політична доцільність для партії влади. Мені навіть здається, що таке завдання очільнику ОВА поставили в Офісі Президента ще під час його призначення. Це життєво необхідно правлячій партії для посилення її позицій в області. Наскільки мені відомо, ані в центральному офісі партії, ані на місцевому рівні незадоволені тим, що, маючи найбільше депутатів в обласній раді, головою депутати обрали представника "Аграрної партії", яка посідає 5 місце за кількістю мандатів в цій раді.
Для місцевих "слуг народу", які самі привели партійну організацію до такого стану справ через внутрішні міжусобиці в післявиборчий період, це, однак, було загальним приниженням, тож Запаранюк однозначно змінюватиме статус-кво. Проте в цьому випадку не йдеться про особистісну суперечку між Запаранюком і Бойком. Її не видно принаймні в публічному просторі. І в інтересах очільника ОВА не переводити політичні цілі партії на персональний рівень взаємин, оскільки це не його особиста забаганка. Зміну голови обласної ради партійне керівництво "Слуги Народу" може трактувати як відновлення "справедливості", що є цілком природним явищем для політичного процесу. Це не новий підхід встановлення контролю над органом місцевого самоврядування. Так діяли абсолютно всі політичні сили, які панували в Україні у різний час.
Зараз перед Русланом Запаранюком, насамперед як перед головою обласного осередку партії "Слуга Народу", стоїть завдання – знайти переконливі аргументи для депутатів з різних партій, щоб назбирати необхідну кількість голосів. Це буде доволі складний процес, враховуючи два нюанси: по-перше, доведеться домовлятися з багатьма політсилами; по-друге, Олексій Бойко доволі ефективно виконує свої обовʼязки. Він – один з небагатьох голів Чернівецької обласної ради, кому тривалий час вдається налагоджувати конструктивну роботу цього органу влади. Але в таких випадках йдеться не про ставлення до персоналій, а про партійні інтереси. Для партії влади вони полягають у зміцненні своєї влади там, де вона слабка. Це якраз про Чернівецьку область. Такий сценарій вже реалізували у Рівненській області, де усунули представника "ЄС", а замість нього обрали представника "СН".
Якщо Запаранюку вдасться домогтися зміни голови обласної ради, то в Офісі Президента знатимуть, що він виправдав одне з їх очікувань. А тому, думаю, для голови ОВА це принципове питання. Проте я б порадив йому діяти максимально обережно, щоб не спровокувати перманентний конфлікт в обласній раді, а відтак і в області загалом, якого до цього часу вдавалося уникати. Для цього Олексієві Бойку, ймовірно, варто буде запропонувати посаду заступника нового голови, тому що без адекватної пропозиції існує ризик отримати небажану озлоблену "сокирянську опозицію". Кількісно вона незначна, але фінансовий ресурс має достатній, щоб чинити опір. Другим заступником повинен стати представник "Єдиної Альтернативи" (Володимир Мороз або Олександр Шкурідін) – щоб партії влади натомість вийти на якісно новий рівень представництва у Чернівецькій міській раді.
Найбільш вірогідним кандидатом від "Слуги Народу" на посаду нового голови Чернівецької обласної ради, на мій погляд, міг би бути Микола Гуйтор – нині перший заступник голови обласної ради (за негласною квотою партії "Слуга Народу"), який після звільнення Олексія Бойка одразу стане виконуючим обовʼязки голови ради. Він – авторитетна особистість як серед депутатського корпусу, так і всередині партії. Для Руслана Запаранюка Гуйтор є оптимальною фігурою.
Наостанок – про ложку дьогтю у бочці меду. Основна негативна історія, яка припала на початок каденції Запаранюка – накладення РНБО санкцій на одне з найбільших підприємств у Чернівецькій області – "Машзавод", який у 2022 році входив у топ-5 платників податків на Буковині. Власник надав всі документи, щоб довести, що санкції запроваджено безпідставно. Історія триває вже майже рік. Наразі РНБО повторно вивчає матеріали і, як повідомив голова Чернівецької ОВА, невдовзі буде остаточне рішення. Тим часом керівництво "Машзаводу" задіяло весь можливий інструментарій, щоб відновити роботу підприємства. Будучи у відчаї, гендиректор підприємства Віктор Сідляр навіть перейшов на персональні звинувачення Руслана Запаранюка у саботажі. Хоча це, найімовірніше, було лише способом привернути до проблеми додаткову увагу найвищої посадової особи області, позаяк, якщо говорити мовою фактів, жодна обласна адміністрація не відповідає за накладення санкцій і їх зняття. А тому звинувачувати хоч міського голову Чернівців, хоч голову ОВА чи когось іншого в області беззмістовно. Реакція Чернівецької ОВА на закиди у свій бік у вигляді вичерпного доказового звіту про свої численні звернення до Президента, РНБО, СБУ та інших органів влади зменшила суспільну напругу довкола цієї теми, продемонструвавши, що Запаранюк не ігнорує ситуацію і дійсно клопоче щодо неї на різних рівнях. Ба більше, я впевнений, що він вкрай зацікавлений у якнайшвидшому проясненні ситуації, щоб цей дамоклів меч, дарований у межах спадщини від попереднього очільника області (в період його головування СБУ включила "Машзавод" у санкційні списки), перестав над ним нависати. Проблема створена не ним, але саме йому доводиться її розвʼязувати. Водночас користі Віктору Сідляру від публічних звинувачень Запаранюка я не бачу. Йому варто перейти до іншої тактики: робити з керівництва області не ворога, а союзника. Лише співпраця дасть бажаний результат.
