Фенікс нового офіцерства

Яскрава межа останніх часів із непомітною старанністю викривляє звичні поняття, спростовуючи традицію, проголошуючи безкомпромісну реальність.
За рідким виключенням, у світі не виживають поняття, які не належать атмосфері поточної доби, в якій перебуває світ.
Ми спостерігаємо смерть і переродження офіцерського і молодшого командирського класу, як культурного і інституційного феномену.
Офіцер-аристократ, прямий духовний нащадок лицарської традиції, претерпав суттєвих змін впродовж століть європейської історії. Втім, тяглість лицарського кредо лишала непорушними основні принципи «офіцерської честі» — джентельменську поведінку, перебірливість у мистецтві, дисциплінарну витонченість у мисленні, русі і діях. Структурну впевненість, інституційне виховання.
«Слово офіцера» лишалося вагомим дипломатичним важелем, який впродовж років вирішував долі окремих людей, підрозділів, армій.
Останнім відомим офіцером старої Європи загинув Джохар Дудаєв. Його смерть стала символом занепаду класового армійського лицарства майже на двадцять років. Лишалися одиниці, яких сучасний світ не прийняв.
Дух поточної епохи є вирішальним фактором для долі глобальних процесів, які мають місце. Стара офіцерська школа, яка закарбувалася у світовій культурі, не зможе повернутися, як може не повернутися велике мистецтво.
Постмодерн, мерзотний вияв постіндустріального суспільства, не зможе витерпіти такий вагомий релікт старих часів. В пломіні нашої боротьби народиться новий стан офіцерства, розкриється унікальне покоління нових командирів.
Загартовані вогнищем Резонансу, тисячі молодих людей перероджувалися, неначе фенікси, у командирів нових реалій війни. Ефективні, вольові, антисистемні - ось головні характеристики успішних командирів нової генерації Збройних Сил України. Їхній образ у культурі ще не сформований - проте технічний кістяк вже працює на всіх обертах, енергічно розганяючи нову кров стареньких Збройних Сил.
Антисистемність відносно традиційної армії - ледве не найважливіша ознака ефективного офіцера. Вміння вдало маніпулювати особливостями статутів, знаходити неофіційні джерела ресурсів для забезпечення підрозділу, порушувати закарбовані бюрократією і традицією правила - відносно ведення бою і поза ним, - це дозволяє українському командуванню "на місцях" зберігати мобільність, динаміку і високу здатність до імпровізації.
Це не написано в натівських методичках. Те, що ми бачимо - революційний, новітній спосіб управління підрозділами, продукований досвідом, культурними особливостями і прийняттям об'єктивної реальності. Це безцінний досвід для наших союзників, і фундаментальній досвід для нас.
Нова Українська Армія народжується вже зараз. Волею Генерального Штаба і особисто Головнокомандувача, підрозділ за підрозділом, до управління приходять офіцери нового типа мислення, вільні від статутних ілюзій внутрішньої служби. Їхні біографії здаються легендарними, проте це звичний спосіб життя для видатних синів Великої війни.
Унікальний клас новітнього офіцерства був народжений, як і мав би, під свист снарядів і полум'я боїв. Фундамент створений, і незабаром він відростить міф, який стане національним.
P.S. На знаменитій картині - французький генерал Рампон, який стискає прапор Французької Республіки і клянеться своїм підлеглим загинути разом із ними, тримаючи оборону редуту Монте-Леджіно в Північній Італії. Редут був втриманий, Рампон став живою легендою, здобувши першу яскраву перемогу наступаючої Наполеонівської ери.
Потрясающая статья
Об этом практически никто не пишет
А ведь " новая украинская армия"
Будет определять
Какой станет Украина
В ближайшем будущем
Кто будет формировать ее движение вперед
Украинские генералы РАМПОНЫ
Или мрази, отсидевшиеся в тылу
Цивілізація невпинно крокує від державного до корпоративного в організації і управлінні всіх вимірів людського буття.
Незважаючи на плачевні наслідки роботи зе-команди, в Україні поволі формується корпорація військовиків, що при підтримці громадянського суспільства крок за кроком відсуватимуть якнайдалі від влади тих, хто не готовий боротись з рашистською пітьмою, невтомно й самовіддано працюючи на перемогу України в цій війні.
Це для кого написано? Для дебилів? Той Залужний з Зеленським і Резніковим разом не можуть не воювати зі своїми ж і просто прибрати всі непотрібні бюрократичні процеси в армії і внутрішніх статутах і зробити так щоб армія не була схожа на покарання і колонію суворого режиму. Це вже не смішно, написати про те як люди воюють в армії з системою, а потім написати що це завдяки тим хто ту систему очолює. Ну так, якщо б не вони то і воювати не було б с чим))