Чи віддамо росії свої території?

Сьогодні ранок почався не з дуже приємних новин...

Начальник штабу Ген.секретаря НАТО Стіан Єнссен заявив, що Україна може стати членом НАТО, якщо погодиться поступитися частиною територій на користь росії.

Тепер це вже не "можливе рішення", а від сьогодні - офіційна позиція Штатів.

Наші "віслюки" при владі, звісно ж, одразу накинулися на Єнссена в цьому довбаному "марафоні" та повідкривали свої чорні роти, традиційно знехтувавши дипломатією 

Так, речник МЗС Олег Ніколенко сказав, що розмови про вступ України у НАТО в обмін на відмову від частини територій є "абсолютно неприйнятними".

Секретар РНБО Олексій Данілов взагалі ляпнув, що це був "дивний вкид" з боку НАТО.

Шановні, саме завдяки ось таким "закидам" в бік наших європейських та американських партнерів ми і програємо позиції на міжнародній арені.

Бо ні Зеленський, ні його найближче оточення не сміють так себе вести в умовах цивілізованих дипломатичних перемовинах на міжнародній арені. Треба при собі тримати свої емоції, а не заявляти на весь світ міністру оборони Британії Бену Воллесу, що "якщо ви хочете, ми будемо прокидатися щоранку і дякувати вам за зброю". Ні, Воллес від нас точно нічого не хоче. І, так, чорт забирай, якщо треба МИ ВСІ будемо прокидатися і дякувати, бо таки є за що!

Пізно пити "Боржомі", коли нирки відмовили. США не кидають слів на вітер і будуть стояти на своєму. А відмова з нашого боку може потягти за собою купу проблем, як, наприклад, перепони з ленд-лізом, відмова видавати зброю далекого ураження, затягування грошових траншів на допомогу Україні, ну, а це, як ви розумієте, програш. На всіх фронтах, як би страшно не було це визнати.  

Дідько, це такий важкий допис, що я навіть не хотіла його писати.... 

І як би не було важко визнати, Україна має боротися за прискорене членство в ЄС і НАТО. Якщо ми отримаємо цей статус, коли ще частина наших територій будуть тимчасово окуповані, це буде нашим успіхом і частиною майбутньої великої Перемоги.

Піти на поступки США зараз не так гірко, як страшно, зокрема через, те, що у влади немає плану на майбутнє. Ані планів на розвиток прифронтових зон, ані планів на альтернативні міжнародні домовленості, якщо прямі не спрацюють, ані резервних грошей на те, щоб закупити зброю, якщо партнери не дадуть, ані свого ВПК на випадок, якщо війна затягнеться на роки. 

Нічого з цього немає, ми голі-і босі завдяки шакалам, які з парламенту й ОП під час війни нажили собі мільярдні статки через корупцію, через тих зелених нардепів, яких щодня ловлять за хабарями, через тих міністрів, які купують яйця по 17 грн за міліграм, через тих суддів, які відпускають колаборантів і виборців, які голосують за проросійських гандонів і диверсантів. 

Давайте відверто, ультиматум Єнссена - це спільний владний пройоб, який ми ще будемо розхльобувати довго. 

А щодо поступки, гадаю, на неї ваді доведеться піти. І що лякає в цьому випадку ще - це потенційне розхитування внутрішньої стабільності та передвістки громадянської війни, яка, не дай Боже, може сколихнутися, якщо крок лівроруч-праворуч буде зроблено в цьому питанні необачно. На жаль, у діючої влади немає координації власних кроків, а є лише божевільний біг на випередження одне оного в своїй тупості і непрофесіоналізмі.