Контрнаступ. Трансформація очікувань і реалій

Акцент всього літнього контрнаступу ЗСУ змінився з прориву в Крим до звільнення села Роботино в Запорізькій області.

Наступ на півдні змінився з розрізнених атак бронеколон на комбіновані штурмові дії основне навантаження яке несе на собі "царіца полєй" піхота при взаємодії з богами війни, які іноді навіть попадають по наданим координатам.

Українці з величезними проблемами виграють контрбатарейну боротьбу, що в сукупності з снарядним голодом росіян, змушують останніх переключатись на збільшення інтенсивності застосування РСЗО та мінометів.

У той же час, скільки б журналісти не намагались робити сенсаційні заголовки "українці прорвали лінію оборони росіян" це не правда. ЗС України змогли з величезними проблемами та втратами в живій силі і техніці протиснути росіян в напрямку Роботино-Новопрокопівка, але росіяни доволі організовано відступають до першої "лінії Суровікіна" (далі - ЛС-1)

Нагадаю, що ЛС - це комплекс інженерних загороджень, які включають в себе мінне поле шириною близько 100м, протитанковий рів, зуби дракона, а за самим валом суцільна лінія траншей і бетоних капонірів і бліндажів.

Українці прориваються через Новопрокопівку, тому що село знаходиться на висотах порівняно з ЛС-1 і відстань від окраїн села до ЛС-1 менше кілометра і сама лінія в цьому місці має багато логістичних проходів, які не можливо за одну ніч перетворити на повноцінний танковий вал з зубами дракона і мінними полями довжиною більше 100м, що створює перспективну можливість пролізти в траншеї ЛС-1 і використовуючи перевагу українців в траншейних боях взламати лінію оборони росіян.

Резерви в українців є, на фоні виснаження російських військ на цьому напрямку це створює перспективні можливості до розширення плацдарму наступу на Токмак. У той же час слід розуміти, що перед Токмаком побудована друга Лінія Суровікіна, а сам Токмак представляє собою укріпрайон, який здатний вести кругову оборону, тож я далекий від думки, що введення навіть свіжих бригад в бій дозволить українцям зайняти Токмак до жовтневих дощів.

Український контрнаступ продемонстрував, що частина українського генералітету не адекватно розрахували можливості ЗС України та росіян, які у свою чергу продемонстрували бажання вчитись та використали український досвід засідок та масового використання протитанкових засобів та БПЛА проти нас.

Продовжую наголошувати, без переваги в артилерії та паритету авіації літній контрнаступ ЗСУ був авантюрою, яка коштувала нам багато людських життів і техніки і я сподіваюсь, що військово-політичне керівництво зробить висновки. Перший і головний з яких – не треба обіцяти натовпу швидких перемог. Вони не можливі без згуртованої роботи всього суспільства, чого я зараз не спостерігаю і думаю, що цього не відбудеться в майбутньому. І відповідно нас чекає довга боротьба з покищо не прогнозованим результатом.

Я вірю в нашу Перемогу як фанатик, але мені дуже хотілося б, щоб моя віра була підкріплена не тільки самовідданою боротьбою Нації, але і діями влади.