“ДАТСЬКІ” СПРАВИ НАБУ: КЕЙСИ ШЕВЧЕНКА та ВИСОЦЬКОГО

В останній час НАБУ все частіше звинувачують в підгоні справ, які розслідує бюро, під конкретні дати. Наприклад спливають строки, річниця відкриття провадження, чи конкретна дата звітів тощо.

Однією з таки “датських” справ є кейс екс-голови НБУ Кирила Шевченка у справі Укргазбанку. Нещадовно бюро заявило про зміну кваліфікації у справі з розтрати на статтю 255 Кримінального кодексу України, тобто створення та керівництво злочинною організацією, діяльність якої спрямована на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів. Сам Шевченко написав на своїй сторінці у соцмережі, що «перекваліфікація це, по суті, неприкритий тиск на учасників справи з метою схилити їх до свідчення проти колишнього голови НБУ. Погодьтеся, перспективи неможливості внесення застави та до 15 років ув‘язнення – досить переконливі «аргументи»…».

Проте, НАБУ досі не надало не лише достатніх доказів для такої перекваліфікації, але взагалі є істотний брак матеріалів для передачі справи до суду.  

Стаття 255 – використовується проти злодіїв у законі або ж людей, що мають відношення до злочинного світу. Наприклад, її застосовують до Альперіна або екс-регіонала Дашутина, який працював на рф. Але у справі 2014-2019 років, а саме цей період з “Укргазбанком” інкримінують Шевченку, мова йде про інтерпритацію слідчих, а не факти наявності організованого злочинного угрупування, бандититзму чи роботи на ворога.

Такі видання як - Форбс і ЕП  вже опублікували свої коментарі по цій темі, де висловили сумніви в законності перекваліфікації справи. Про це говорять й адвокати Шевченка та незалежні розслідувачі. Виходить, що голова кримінальної ОЗУ керував НБУ і навіть спромігся зробити так, щоб НБУ отримав престижні нагороди Central Banking Awards-2022 за утримання фінансової системи країни у першій рік війни. А де всі ці роки була НАБУ? Чи не є це злочинною бездіяльністю бюро?

Я жодним чином не намагаюся виправдовувати Шевченка, але перекваліфікація на ст. 255 виглядає не співмірною навіть з тими “доказами”, які озвучувало НАБУ. Проте, 6 жовтня спливає рік з оголошення підозри екс-голові НБУ і треба передавати справу до суду. А передавати, судячи з усього, особисто по Шевченку – нема чого. 

Тому береться 255-та стаття, по який можна дати суду матеріал на будь-якого клерка банку чи навіть контрагента, і назвати його “членом ОЗУ”.  А голову правління “призначити”  – головою цього «ОЗУ». І не треба доказів проти голови, достатньо матеріалів на клерка і зв’язку «керівник-підлеглий». Подібна схема широко практикувалася у росії та за часів Януковича – для зачистки «неугодних».

Ще однією подібною датською історією від НАБУ може бути справа щодо першого заступника Мінагропрому Тараса Висоцького. Йому НАБУ повідомило про підозру за ч. 2 ст. 364 КК України. Суть підозри зводиться до того, що Висоцький здійснив погодження у період березня-квітня 2022 року для ОДА рахунків на оплату згідно постанов Кабміну. Це закупівля макаронів із твердих сортів пшениці, бо потрібно було терміново вирішувати питання харчування соціальних закладів тощо в умовах війни.

Як стверджує Мінагропром, “оперативність, швидкість прийняття рішень, а також жорсткий контроль процедур, в тому числі, цін, дозволив в перші місяці війни максимально оперативно забезпечити внутрішньо переміщених осіб, місцевих жителів, військових, ТРО продуктами харчування. Це було зроблено вчасно ефективно без жодних збоїв у постачанні”. А те у чому звинувачують Висоцького - це маніпулятивна інтерпритація детективів НАБУ. “Визначення публічного Договору на постачання продовольчих товарів та його істотні умови (зокрема, строк та умови оплати поставок) не визначались першим заступником”, - зазначається у релізі МінАПК.

Іншими словами Висоцький навіть якби хотів, не зміг нічого “замутити” з цінами та поставниками, бо це не його функціонал. Але НАБУ потрібен факт підозри замміністру, бо у них скоро звіт перед західними донорами про ефективність роботи відомства. Потрібен “крупняк”. Ось і прилетіло Висоцькому.

Все більше незалежних експертів вказує на те, що НАБУ відпрацьовує не якість справ, які розслідує, а їх кількість та гучність. Багато “крупняка”, які не передбачають швидкого та гучного результату залишаються поза увагою бюро. Наприклад Володимир Бондаренко прямо запитує: “де результати роботи НАБУ? Пробачили Злочевського за $13 млн, хоча тільки одна його Буризма видобуває 1 млрд кубів газу на рік ($300-500 млн на родовищах, які він вкрав, коли був міністром екології)...”

Розслідувач Сергій Лямець йде далі і вказує на політчні складові в резонансних справах НАБУ: “судячи з останніх дій НАБУ, заступники міністра (яким оголошено підозри) можуть бути просто чиїмсь політичним замовленням. Ой, я що, це сказав? Нє, я мав на увазі, що їх могли обрати з якойсь іншої причини, аби оголосити підозру. До речі, сам факт оголошення підозри вже може бути бажаним результатом. Ну ви розумієте. Тобто, справжню мету ніхто не знає, але навколо цього тотальний туман інтриги...”

Власне це ж можна віднести і до справи екс-очільника НБУ Кирила Шевченка. Керівника Нацбанку (!) НАБУ прирівнює до злодія в законі на зразок “Шляпи” (Гегечкорі Руслана), “Антика” (Кухилави Антімоза), "Васі Ушатого" (Русана Василя) чи “Лєри Сумського” (Лисенко Сергія). Саме до них застосовано було 255 статтю ККУ. Хоча суто “кримінальних” доказів щодо Шевченка у НАБУ катма. Але бюро замінює їх на відверто політичну риторику.

Я розумію, що після ініціативи Зеленського про урівнювання корупційних діянь під час війни до державної зради, подібні дії НАБУ мали б із захватом сприйняті фан-клубом бюро. На це ймовірно вся ця історія й розрахована. Проте, самі факти, по яким відкривалося провадження на початках, мали місце до великого вторгнення росії в Україну (2014-2019 рр). По-друге, саму винуватість Шевченка потрібно ще довести. По-третє, на відміну від попередніх глав НБУ він справді утримав гривню від повного знецінення в 2022 році.

Декому у владі хотілося б “наздогнати” Шевченка та вивести його з можливої політичної гри. Підозра, кримінальна справа, звинувачення в корупції, міжнародний розшук - вже потужні інструменти. Проте цього виявляється замало і вирішують зробити “контрольний в голову” - оголосити главою бандформування, подібним до “Васі Ушастого”?

Застосування такого підходу як ст. 255 дозволяє в фактично позасудовий спосіб зачистити бізнеса, вибити з активного суспільного життя та навісити ярлик “корупціонер-бандит”. Але це все більше стає схожим не на покарання за корупцію, а політичне переслідування.

І це не поодиноки закиди на адресу НАБУ від розслідувачів. Мова йде про системну кризу діяльності антикорупційного органу та втрату ним довіри у суспільстві. “Датські” справи не лише не виправлять ситуацію, а остаточно поховають НАБУ. І тоді збудуться усі “страшні сни” громадських захисників НАБУ - корупційні справи повернуть до СБУ, а бюро “обнулять” за відсутністю показників.