Про що має звітувати новий Міністр оборони України?

Скандали з закупівлями курток та яєць - це не про корупцію, а про спроможність нас, як країни отримати доступ до технологій зброї країн НАТО.
На жаль, колишній міністр Резніков, і досі не усвідомив цього, хоча ми популярно не раз пояснювали. https://www.pravda.com.ua/articles/2022/08/3/7361598/
Сподіваюся, новий міністр Умєров, не буде наступати на граблі попередника та почне каденцію з повної чистки МОУ від некомпетентних та корумпованих кадрів, особливо в секторі збройних закупівель.
Якщо Міністерство оборони України не може без корупції закупити куртки та яйця для військових, як це відомство за абсолютно закритими процедурами закуповує зброю?
Ще в квітні 2022 нам американські партнери, котрі готують Рамштайни, непублічно натякали, що їх дуже цікавить, в кого, чому і скільки зброї ми купуємо. Вони хотіли зрозуміти, як Україна визначає пріоритетність, яку зброю просити в партнерів, а яку купувати напряму. Без системи цифрової логістики відповісти на це питання неможливо, але міністр Резніков робив все можливе, аби заблокувати цифровізацію в армії. З паперовою логістикою набагато простіше створювати тисячі папірців та ховати корупційні схеми в бюрократичному котлі. Особливо, якщо всі ці тисячі папірців ще й захищені від зайвих очей та зайвого контролю державною таємницею.
Резніков звітувався за свою роботу кількістю та якістю зброї, яку нам виготовили, придбали та надали міжнародні партнери.
Але Міністр оборони України має звітувати перед народом України кількістю та якістю зброї, яку ми, як держава, придбали напряму в найбільших світових виробників, виробили на локалізованих західних збройних виробництвах в Україні, розробили на вітчизняному оборонному ринку.
Скажіть, скільки прямих контрактів (direct commercial sales) у американських виробників зброї заключили в МОУ за останні 555 днів? Боюся, що абсолютна більшість збройних контрактів МОУ та спецекспортерів - це угоди з посередниками, а не виробниками. Посередники не мають доступу до технологій, посередники не мають комплектуючих для ремонтів, посередники продають залізо, а мізки лишаються у виробників та країн походження цих виробників. Але на посередників зручно кидати сотні мільйонів доларів, які потім невідомо як осідають десь на закордонних офшорах.
Прямі оборонні контракти з виробниками та їх локалізація в Україні - це доступ не лише до збройного заліза, а і до мізків. Це також отримання ринкової вартості війського обладнання. Аби отримати цей доступ нам треба вибудувати таку довіру з партнерами з країн НАТО, аби вони не боялися, що через корупціонерів та агентуру в МОУ провідні західні оборонні технології перейдуть в руки ворогу.
Трохи пізніше опублікуємо від Центр Протидії Корупції розгорнутий детальний текст, яких системник кроків та рішень ми чекаємо від нового Міністра оборони України.