Мінфін проти громад. Як ідея Сергія Марченка підриває обороноздатність країни

Міністерство фінансів хоче забрати у місцевих громад 120 млрд грн надходжень від податку на доходи фізичних осіб, який сплачують військові. В умовах війни це позбавить сотні громад можливості не те що відбудовуватися, але й просто повноцінно функціонувати. Натомість централізація видатків може призвести до зростання корупційних ризиків. З політичної точки зору може йтися про згортання децентралізації та бажання руками Мінфіну повернути місцеві громади до принизливої практики вибивання грошей в Києві на свої локальні потреби.

Підриває обороноздатність

В середині вересня уряд вніс до Верховної ради законопроект 10037, який, серед іншого, передбачає позбавлення місцевих громад податку на доходи фізичних осіб, який сплачують військові, а також поліцейські в цих громадах. Новацію планується ввести в дію уже з 1 жовтня і продовжити до кінця 2024 року. За цей час близько 120 млрд грн. хочуть вилучити у місцевих громад і передати в державний бюджет, розподіливши порівну між Держспецзв’язку (на закупівлю дронів) і Мінстратегпромом (для фінансування держзамовлення на виготовлення вітчизняної зброї).

Важлива, на перший погляд, ініціатива викликала бурхливу реакцію місцевих громад і експертного середовища. Передусім – через хибне розуміння Мінфіном причин, які призвели до "додаткових надходжень" у громадах. На думку відомства Марченка, військова частина в місті чи селі – це "манна небесна", яка звалилась на містян непередбачувано і не має нічого спільного зі створенням нових робочих місць чи інвесткліматом, як у випадку з комерційними підприємствами. Через це "дурні гроші" громади нібито пускають на "непотріб" типу стадіонів чи перекладання і без того рівних доріг. Тому "надлишок" слід забрати і "передати на армію", як того "вимагає суспільство".

Але є кілька нюансів.

По-перше, на практиці громади змагаються за отримання права зареєструвати у себе військову частину. І однією з умов військових є саме максимальна підтримка Збройних сил з боку громади. Від самих військових є численні підтвердження про те, що громади їх дійсно підтримують і забезпечують. "Вилучення військового ПДФО послабить громаду, позбавить її можливості допомагати Силам оборони та надавати якісні послуги жителям, адже наразі держава не виконує свої зобов'язання", - йдеться, наприклад, у одному зі звернень окремого стрілецького батальйону, а також військовослужбовців прикордонної служби та поліції МВС, які співпрацюють з громадою на Чернігівщині.

По-друге, згідно з аналізом Центру економічної стратегії, проблема "надмірних видатків на стадіони" суттєво перебільшена. Більшість отриманого ПДФО витрачають на зарплати, комунальні послуги і підтримку комунальних підприємств. Капітальні видатки – це заледве 15%. А "надмірний" військовий податок зазвичай компенсує недоїмку від втрачених робочих місць через зруйновані підприємства і від’їзд вимушених переселенців. Якщо забрати у громад військовий ПДФО, то після перерозподілу коштів кількість дефіцитних бюджетів зросте вдвічі – їх стане 543 проти сьогоднішніх 227 (всього в Україні близько 1500 громад). Це означає, що цим громадам не вистачатиме коштів навіть на базові функції (освіту, медицину, соцзахист, комунальне господарство). І що їхнім очільникам доведеться "бити поклони" в Києві задля отримання достатнього обсягу коштів на "вирівнювання" ситуації.

По-третє, забирати кошти серед бюджетного року – з 1 жовтня – означає приректи громади на зрізання вже запланованих витрат, перекроювання бюджетів в авральному порядку і пошуки джерел фінансування для найбазовіших функцій. Адже, судячи з публічної реакції об’єднань громад, Мінфін не проводив з ними попередніх консультацій, або ж повністю проігнорував їхні позиції під час розробки законопроекту.

Другий підхід

Хибні розрахунки без урахування точки зору місцевого самоврядування – це уже давно "фірмовий почерк" Сергія Марченка. Буквально наприкінці серпня в експертному середовищі і серед керівників громад бурхливо обговорювалась ініціатива Мінфіну забрати у місцевих громад не лише "військову" частину ПДФО, але й зменшити взагалі частку податку, який залишається на місцях. Йдеться про те, що замість стандартних 60% ПДФО, в місцевих громадах зараз залишається 64% цього податку. 4 відсоткових пункти вирішили тимчасово додати в 2021 році в якості механізму компенсації місцевим громадам задля непідвищення тарифів на комунальні послуги.

Цих грошей для задоволення цієї потреби явно не вистачає: за даними Асоціації міст, додаткові доходи від отримання 4% ПДФО у 2022 та 2023 роках склали 18,6 млрд грн, а прямі витрати органів місцевого самоврядування станом на 01 липня 2023 року для забезпечення мешканців і бюджетних установ склали 62,4 млрд грн. При цьому за попередні роки державою не компенсована різниця в тарифах обсягом 36 млрд грн, а на 2024 рік прогнозується 17 млрд грн обсягу різниці в тарифах за опалювальний сезон 2023/2024 років.

Однак Мінфін в документах для Верховної ради і Уряду представив все так, ніби громади купаються в грошах і їх треба трохи "обскубти". Коли ж з’ясувалось, що цифри взяті зі стелі, почали тиснути на місцевих фінансистів, щоб вони "намалювали" цифри, які нібито покривають різницю в тарифах.

Примітно, що обидві ініціативи по нібито "пошуку нових джерел надходжень для бюджету" стосуються виключно місцевого самоврядування і його повноважень. Тобто міністр Сергій Марченко не планує поліпшувати ситуацію з тіньовими схемами на митниці і в податковій (в одному з інтерв’ю він прямо сказав, що мало впливає на ці органи, бо там "правлять бал" силовики). А от з місцевих громад – будь-ласка.

Асоціації міст і експертне середовище запропонували альтернативу – "легалізувати" можливість для місцевих громад самостійно допомагати армії і обраним підрозділам (зараз напряму це робити – окрім як силам місцевої тероборони та місцевих правоохоронних органів – заборонено). Утім, в Мінфіні їх не стали слухати. Це дає змогу припустити, що у рішення про "військовий" ПДФО є не лише економічна складова (отримати додатково 120 млрд грн. в Держбюджет), але й політична. Вона полягає в поступовому згортанні децентралізації і повністю корелює з попередніми ініціативами центральної влади, тиском на окремих міських голів і спробами звузити повноваження громад у різних сферах. Дати ж можливість громадам самим обирати форму підтримки сил оборони – не лягає в концепцію централізації: надмірна самостійність громад владу відверто дратує.

Особистий інтерес

Ініціатива забрати гроші у громад може бути ще й особистим проектом Марченка з виправдання свого перебування в кріслі міністра фінансів. На відміну від довоєнних часів, коли Мінфін був одним із ключових відомств в уряді, бо видатки залежали від зборів податків і митних надходжень, тепер весь невійськовий бюджет країни – це допомога міжнародних партнерів. І роль Мінфіну тут явно більше технічна. Митниця і податкова працюють "зі скрежетом" – як через об’єктивне зменшення обсягів торгівлі і бізнес-активності, так і через фактичне переведення їх у підпорядкування силової вертикалі (тут Марченко умив руки). Тож залишається лише "пошук альтернативних джерел". Цілком можливо, що перерозподіл "військового ПДФО" не остання такого роду ініціатива Марченка, яку він буде просувати через уряд під виглядом допомоги армії або інших "благих намірів". Утім слід розуміти, що таке перекладання з однієї кишені в іншу не призводить до системних результатів, а відтак є лише імітацією бурхливої діяльності замість реальних рішень задля покращення ситуації з держфінансами.