Шукав військкомат, який би відправив на війну

198 – саме стільки сходинок треба здолати українському військовому Артему Рудню, щоб потрапити додому на 11 поверх київської багатоповерхівки. Нереальне завдання для людини, яка не може ходити. Але цілком здійсненне завдання для людини, яка прагне цього понад усе в житті.

Понад рік тому український військовий Артем Рудень отримав важке поранення у боях під Мар’їнкою. Після чотирьох операцій, семи військових шпиталів, місяців реабілітації, поїздок закордон і знову додому, чоловік намагається стати на ноги. "Я вірю, що зможу це зробити. І роблю все, щоб довести іншим, що це можливо!" - говорить військовий.

Сьогодні Артем мешкає у Києві. Поруч – дружина, мама. Жінки постійно заміняють одна одну. Бо чоловік практично весь час потребує сторонньої допомоги. Коли дружина на роботі, за Артемом доглядає мама. Якщо вдома родина дає собі раду, то найважчі випробування починаються після прогулянки, коли потрібно повернутися у квартиру. Жінки навіть удвох не можуть заїхати візком на крутий пандус. Допомоги доводиться просити у сусідів-чоловіків або ж просто у перехожих. "На цей пандус хіба літаком залітати", - віджартовується молодий чоловік. Мій співрозмовник під час розмови періодично жартує.

Жартує він і у Фейсбуку. На сторінці чоловіка у соцмережі, окрім серйозних постів про війну і прохань про допомогу, багато позитивних відео, де він ходить на ортезах, намагається стояти. Чимало вподобайок зібрало відео, де молодий усміхнений чоловік прилаштував до інвалідного візочка електросамокат таким чином, що він їде без сторонньої допомоги. "Тьома, ти молодець! Справжній винахідник!", "Все буде добре!" - підбадьорюють чоловіка підписники.

Артем Рудень у війську з 2014 року. Тоді на Донеччині у лавах "Правого сектору" 22-річний хлопчина добровольцем пройшов Донецький аеропорт, бої за шахту Бутівка, Авдіїївку, Пєски, Водяне. У тому ж таки 2014 Артем отримав своє перше поранення. "Просто згорів у машині. По мені танчик попав", - згадує військовий. Але завдяки канадським пластичним хірургам чоловіку вдалось відновити повністю обгоріле обличчя. Після цього військовий знову повернувся на війну. Служив у гарячих точках до 2017 року. А після у родині Руднів почалось звичайне цивільне життя, робота. Аж поки 24 лютого 2022 року не увірвалась повномасштабна війна. Після того, як відвіз дружину у Чернігів до батьків, Артем відразу хотів поїхати на фронт. Але всі військкомати, у які приходив чоловік, в ті дні не працювали. "Призвався через Менський військкомат. А там через Десну – на Ніжин, а потім – на Чернігів", - згадує початок березня 2022 року Артем Рудень.

У Чернігові у перший же день, коли військовий із побратимами стояв на позиції, ворожий літак на них скинув бомбу. "Ось чому я і їхав воювати, бо ж було багато тих, хто вперше був на війні. А я знав, що робити. Хлопці досі дякують. Не було у нас тоді аптечок. Мої побратими стікали кров`ю, то я їх перев`язував пасками і шнурівками", - згадує Артем.

Після Чернігова у складі 54 бригади солдат Рудень поїхав у Мар`їнку… 14 липня 2022 року Артем разом із побратимами був на завданні. "Нас було дві машини. Я був у протитанковій бригаді. Ми валили ворожу техніку. А того дня завалили нас. Щось велике прилетіло", - розповідає чоловік про той день, коли отримав важке поранення. Товариші, які були із Артемом у машині, також зазнали серйозних травм. У іншому ж авто ніхто не вижив.

"З 22 людей нашого взводу – двоє перевелись у інші підрозділи, ще троє звільнились за станом здоров`я, а інших 17 людей уже немає", - сумно констатує мій співрозмовник.

Сьогодні весь день у чоловіка розписаний до хвилини. З кожної доби він буквально вижимає всі можливості. Головна мета – це знову ходити. Чоловік переконаний, що неодмінно зможе: "Мені лікарі говорили, що я не зможу навіть сидіти, а я ходжу на ортезах. Думаю, я впораюсь і тут!".

Сталева витримка, майже сталеві м`язи. У вільні від болісних тренувань хвилини український військовий пише книжку "Правдива війна". "Багато брехні про війну розповідають. Я пишу від себе, про те, що я бачив, як воно було насправді", - ділиться своїм новим хобі Артем.

Крім написання мемуарів, постійних тренувань, мій співрозмовник допомагає таким самим пораненим, як і він не втратити віру у одужання. Чоловік пройшов спеціальне навчання і у майбутньому планує допомагати у реабілітації українських воїнів. "Щоб вони не втрачали віру у те, що зможуть ходити, бо травми хребта – це дуже важкі травми і тут потрібна важка робота над собою. Але можливо все. Треба просто йти до своєї мети!" - без жодних вагань у голосі говорить захисник України.

З того страшного дня минуло 15 місяців. Це майже 450 днів щоденної важкої праці над собою. Це оббиті рідними пороги державних установ, оформлення допомоги, пенсії. Цих грошей ще досі не виплатили військовому. Це поїздки на операції, постійні реабілітації. Якщо операції безкоштовні, то місячна реабілітація для військового зі знижкою коштує 125 тисяч гривень. Крім того, найближчим часом Артему будуть встановлювати електростимулятор, який дасть змогу довше перебувати на ортезах і працювати над укріпленням м`язів.

Ціна такого приладу – від 600 тисяч гривень. Це значні кошти для родини військового. Тому він вимушений звертатися по допомогу.

Артем Рудень народився трохи менше ніж через місяць після здобуття Україною Незалежності – 20 вересня 1991 року в українському місті Суми. Понад усе чоловік мріє, що його діти також народяться у вільній і незалежній Україні під мирним небом.

5168745115525427 Рудень Артем
Артем
5375411414931191 Рудень Маргарита, дружина