Публічність - важливий козир у колоді Буданова

Все частіше у мережі та ЗМІ ширяться думки з приводу надмірної публічності очільника Головного управління розвідки України Кирила Буданова. Зокрема, його часті інтерв’ю та відеоролики у соцмережах. 

По-перше, стало цікаво, хто вирішив, що головний розвідник держави повинен поводитися, наче стереотипний радянський чиновник зі стійким нафталіновим амбре? Як влучно зазначив представник ГУР Андрій Юсов: “Буданов не “паркетний” генерал, а його слова - зброя”. 

Важко не погодитись.

Світ змінюється і навіть керівникам розвідувальних відомств потрібно відповідати сучасним викликам. Це при тому, що у 21 столітті топ-чиновникам навряд чи вдасться залишатися непублічними особами. 

Проте тут питання не у самопіарі, а навпаки - використанні цієї публічності у професійній діяльності. Це той момент, коли слова вражають не гірше зброї, а медійна популярність може стати вагомим аргументом у боротьбі з ворогом. 

Справа у світосприйнятті. Не забувайте, що ці ролики із тортами та “вибуховими” свічками весело сприймаються нами. Росіяни, особливо кремлівські упирі, бачать цю історію зовсім з іншої сторони. Стараннями Буданова здійснюється збройний тиск, що безперечно б’є по нервовій системі. Потім людина, яка їх знекровлює - записує відео, де мовчки знущається. Це влучний тролінг у поєднанні із моральним тиском. 

По-друге, давайте порівняємо медійність керівника ГУР з іншими керманичами західних спецслужб, зокрема МІ6 та ЦРУ. Думки про те, що вони дотримуються правил максимальної відчуженості в медійному полі - хибні і не відповідають дійсності.

Наприклад, американський колега Буданова Вільям Бернс також активно виступає перед ЗМІ та є не менш публічною особою, ніж будь-хто з топових американських держчиновників. У своїх останніх заявах Бернс ділився своїм баченням майбутнього росії, які, на його думку, є невтішними. Окрему увагу приділяє успіхам ЗСУ на фронті. Це той самий психологічний тиск на ворога, але під іншим соусом.

Аналогічна історія з британським розвідником. Але, крім банальної активності у соцмережах та ЗМІ, сер Річард Мур звертається із промовами до росіян. Зокрема, вербує всіх, хто не згоден із агресивною політикою кремля, та закликає працювати на МІ6.

Що стосується ізраїльтянина Девіда Бернеа, то можна сказати, що керівник “Моссаду” регулярно користується можливістю публічно пригрозити ворогам держави. Зокрема, нещодавно, під час конференції Міжнародного інституту боротьби з тероризмом, він назвав Іран “терористичною республікою” та оголосив своєрідну війну цій країні. 

Більше того, Бернеа зробив те, чого раніше не дозволяли собі його попередники, а саме - надіслав потужний меседж росії і застеріг від подальшої співпраці з Іраном та взаємообміном засобами ураження. Як відомо, “Моссад” не кидає слів на вітер.

Як бачите, враховуючи активну публічну діяльність керівництва розвідувальних структур інших країн, очевидно, що Кирило Буданов у цій ситуації підкреслив найкращі традиційні практики колег. Наразі публічність - це невід’ємний інструмент інтелектуальної боротьби. 

Ми живемо в інформаційному світі, в якому минулі тези розвідників про те, що "очільник розвідки дає два інтерв'ю - після призначення, і після звільнення" - вже втратили актуальність. Навпаки, вміння воювати в умовах як конвенційної війни, так і на інформаційному полі - наша відверта перевага на тлі нафталінових дідів з москви. 

Набута популярність дозволяє охоплювати більшу аудиторію і виконувати низку інших задач, притаманних розвідникам. Згадайте, скільки людей у грудні 2021 року чули прогнози Буданова (до речі, єдиний топ-чиновник, який попередив українців) про майбутнє вторгнення росії? Не так багато. Зараз його промови лунають по всьому світу. А все тому, що слова керівника ГУР доповнюються тим, що наші розвідники завжди виконують свої обіцянки. 

Ось і виходить так, що у даній ситуації головний розвідник виконує мультизадачні функції. Тому і потрібна ця публічність, яка наразі не менш важлива, ніж комплекс будь-яких інших заходів, спрямованих на перемогу.