Ми закінчуємось

Ми створювали цю країну, нами дихала Революція. Ми були Майданом. Ми бились на барикадах, йшли з дерев’яними щитами під кулі і в сандалях на блокпости. Ми були зненавидженими як «войовнича меншість». Ми були звеличені, як рятівники України. Ми брали у руки автомат і тілами закривали наші міста. Ми казали правду, коли це було злочином і скоювали злочини, якщо за нами стояла правда. Ми захистили Україну, зубами вгризшись в землю і перекосивши стільки ворогів скільки змогла сховати наша земля.

Ми йшли у контр-наступ, і бились за мрію нашого народу, що все можна вирішити просто і напрягаючись. Ми дали шанс народові жити і забрали можливість у наших родин радіти цьому життю. Ми лежимо в коридорах лікарень без рук і ніг вихаркуючи з кров’ю слова жаги до життя. В наших жилах тече лють до ворогів і любов до України. Ми боремось за Вас, ми воюємо за Вас, ми молимось за Вас, але…ми закінчуємось.

Ми не зможемо витягнути цю війну, якщо народ, який живе під її Богом даним сонцем відвернеться від України. Ми закінчимось…у вас вже немає часу дивитись на серіали прикриваючись лицемірними історіями про «економічний фронт» та виокремлюючи себе в окрему касту «не створених для війни». Часу більше немає. Просто зрозумійте, що день який ми проживаємо в своїх повсякденних турботах гине сто солдат. Сто всесвітів руйнуються від світанку до світанку, десь стільки ж отримують поранення і каліцтва і навряд чи зможуть встати стрій найближчим часом, щоб захистити ваші безтурботні світанки.

Не буде моралі, ми не в церкві.

Але якщо зараз народ України не схаменеться, якщо його влада не почне розуміти наслідки корупції і крадіжництва, якщо держава не встане на військові рельси, і не зрозуміє, що загроза її існуванню не просто не зникла, а зросла. Якщо ми не зрозуміємо, що росіяни готові воювати до останнього солдата, яких в них елементарно більше. Якщо не передивитись стратегію і не перестати влаштовувати фронтальні штурми без паритету в артилерії і авіації. Якщо не почати вибивати радянщину з мізків наших офіцерів та совок з душ бійців. Якщо не вийти з трансу від єдиного марафону і не подивитись в обличчя понівеченої реальності, то не буде України.

Ми закінчуємось. Нас ще вистачить не на один бій, але війну без понадлюдських зусиль всього народу нам не виграти.

Поки ви читали цей текст десь в степах Півдня чи серед тереконів Донбасу черговий шквальний обстріл спробував забрати від нас чергового захисника України, який йшов посадкою звільняти метри української землі