Вчинки

В штаб до комбата зайшов новий солдат, якого перевели за якийсь зальот з іншої частини. Представляється. Викладає медичну картку, показує хвороби та поранення, немолодий вік, сивина. Тихим голосом говорить, чого ще у картку не занесли. Хвороб у солдата багато... Полковник важко витягнув з-під столу свою поранену ногу, скріплену сталевими штіфтами, розстібнув кобуру, і виклав на стіл пістолет.

- На війні є тільки один засіб від усіх хвороб. Визначайся.

Солдат замовчав. Дивлячись в очі він дістав з кишені гранату, тримаючи палець у кільці підривника.

- Я радий, що ми з вами говоримо на одній мові!

В штабі в одну мить стихнув гомін, усі повернулись, люди з телефонами у вуха припинили розмови.

Комбат подивився солдату в очі.

- Так, це наша мова. Заходь до нас, молодець!

Солдат сідає, знімає капелюх, він майже зовсім сивий. Він ховає гранату, йому пропонують чай.

- Розумієте, я за півтора роки на війні не можу без зброї.

Комбат:

- Я розумію. В третій роті для підвозу на передову потрібен водій. Ти впораєшся.

Люди у штабі в одну мить починають рух, відвертаються, розмови по телефону продовжуються, тут життя вимірюється не годинником, а вчинками, які потрібно ухвалювати кожну мить.