Вартові «русского мира»

Минулого тижня відбулася епохальна подія – депутати Верховної Ради складали іспит на свою державну позицію. Тестом стало голосування у першому читанні щодо законопроєкту фактичної заборони філії рпц в Україні, під назвою упц (мп). А точніше – упц (фсб). З гордістю хочу констатувати факт – 267 народних обранців з честю склали цей іспит.

З іншого боку, святкувати перемогу над «руським міром» зарано. Ми виграли лише перший бій. Вирішальна битва голосування законопроєкту у другому читанні ще попереду. Його прихильники збираються й надалі гальмувати процес вигнання «кремлівської секти» з України. Битва за правки буде складнішою та важчою.

Насамперед, я маю на увазі, недобитки ОПЗЖ у парламенті і симпатиків московських спецслужб у рясах, типу двох Артемів – Дмитрука і Культенка. Але реальна ситуація ще складніша. І 267 голосів «за» за закон про заборону упц (мп) у першому читанні не повинні вводити в оману. І «патріотичні» коментарі низки нардепів, що проголосували, зокрема з «Європейської солідарності» (ЄС), теж.

Багато хто з тих, хто проголосував свого часу, були парафіянами «московської секти», а деякі й досі ходять на «сповідь» у місцеві відділення фсб, замасковані під храми. Більше того, багато хто навіть знаходився і знаходиться в з̶в̶а̶н̶і̶я̶х̶ санах, прийнятих в упц (мп). І навіть після початку російського вторгнення в Україну в 2014 вважали для себе прийнятним «селфитися» з московськими попами.

Нагадаю, що представники ЄС, які мали всю повноту влади у 2018, коли Україна отримала Томос, до кінця своєї каденції пальцем об палець не вдарили, щоб позбавити країну від агентів російських спецслужб у рясах. Хоча, тоді для цього був найкращий момент. На той момент, ані «Народний фронт», ані БПП, як тоді називалася ЄС, маючи більшість у Раді, навіть усно не озвучували ідею заборони агентів рпц в Україні.

Та й у парламенті цього скликання ініціатива щодо лобіювання вигнання «торговців» рпц із «храму» Української церкви належала далеко не колегам Петра Порошенка. Хоча вони її собі і приписують. Ініціаторами збору підписів за винесення законопроекту про заборону упц (мп) були представники «Слуги народу» (СН) Олександр Аліксійчук та «Голосу» Юлія Клименко.

До речі, зі збором підписів за заборону діяльності ОПЗЖ та інших проросійських партій на всіх рівнях була така сама історія. Збором підписів займався я, як представник СН, а не Микола Княжицький чи Володимир В'ятрович. Останній, до речі, мало того, що не підписав листа до спікера, але й доклав максимум зусиль, щоб цей законопроєкт не дійшов до голосування у сесійній залі.

Зараз, судячи з тієї інформації, що я маю, ЄС продовжить «тягнути гуму» з розглядом законопроєкту про заборону упц (мп) у другому читанні. І не те щоб вони поголовно були фанатами з̶а̶м̶п̶о̶л̶і̶т̶а̶ патріарха рпц Гундяєва. Йдеться про політичну вигоду. Як у старому анекдоті: «Синку, навіщо закривати справу, яка годувала нас 20 років».

Але дозволити собі говорити це публічно вони не можуть. Тому буде застосовано досить цікаву тактику «у боротьбі за мир ми каменю на камені не залишимо». Ще до самого голосування заступник голови фракції ЄС Ірина Геращенко у своєму блозі писала, що «Під час міжнародних зустрічей наші партнери висловлюють стурбованість можливими наслідками заборони РПЦ». Зараз у хід піде практика закидання правками, небажання йти на компроміси при їх внесенні, вимоги щодо голосування кожної правки окремо без застосування спецпроцедури.

На ефірах представники ЄС розповідатимуть, що урядовий законопроеєт, який проголосувала Рада, «недостатньо жорсткий» чи «занадто бюрократичний». Це не важливо. Суть – максимально затягнути процес, щоб на ньому можна було піаритисяякнайдовше, не роблячи реальних дій з очищення країни та суспільства від адептів «руського міру».

Технологія проста: з одного боку, розповідати, що вони хочуть найрадикальніший із усіх радикальних законів, з іншого – не дати проголосувати жодного. І, звичайно, потім звинувачувати у цьому владу. Але основна мета – це залишити все як є, щоб дати можливість своїм друзям із упц (мп) і далі займатися агітацією ідеології «руськогоміру».

Тож на депутатів, які реально стоять на сторожі України, чекають жаркі баталії і з ОПЗЖ, і з, на жаль, ЄС. Тим більше, ці політсили не вперше виступають єдиним фронтом. Лише раніше це стосувалося більше бізнес-співробітництва Порошенка з Віктором Медведчуком та його структурами. ДБР, до речі, завершило розслідування справи про держзраду лідера ЄС. Залишилося лише передати її до суду. І остаточно поставити крапку у цій історії.

А крапку в історії із процвітанням московської секти в Україні має поставити парламент. І він це зробить.