“ШАМАНБАТ” як "Армія МакГайвера" Буданова

Батальйон “Шаманбат” – еліта Головного управління розвідки генерала Кирила Буданова. Але найважливіше те, що бійці спецпідрозділу – не розпіарені тік-токери-культуристи для привабливої картинки та формування іміджевої складової ГУР. Вони дійсно висококласні спеціалісти, які відбираються за особливим алгоритмом.

Відомо, що кістяк “Шаманбату”, який почав створюватись буквально з перших днів повномасштабної війни, формується виключно з найкращих бійців ЗСУ. Кращим доказом ефективності методології відбору є заголовки світових видань.

Чимало видатних публіцистів слідкують за бойовим шляхом українських розвідників. Гурівські операції завжди є запорукою цікавого матеріалу з широким простором для аналітики та прогнозування. І ніхто не дорікне за відсутність реалізму.

За словами одного з членів підрозділу з псевдонімом Саїд, однією з ключових компонентів розвідки є універсальність особового складу, який по-суті є чудовою комбінацією технарів та гуманітарників. Яскравий приклад – рейди на лівобережну Херсонщину біля селища Козачі Лагері влітку цього року.

Під час виконання завдання на перевірку позицій росіян прибув майор-розвідник армії ворога Юрій Томов. Коли його зупинили наші бійці, Томов з повною впевненістю що перед ним стоять підлеглі – озвучив їм пароль для проходу. Але коли дійшло, чому накази ніхто не виконує – було пізно.

“Вилов” виявився на рідкість корисним. На його телефоні знайшли некодовані формуляри мінних полів і безліч інших даних, що стало надважливою та рідкісною знахідкою.

Як згадує боєць  “Шаманбату”, свою ефективність підрозділ довів буквально з перших днів війни під час Битви за Київ. Першим серйозним бойовим викликом спецгрупи стала оборона Мощуна, під час якого група з кількох десятків гурівців  знищила значну кількість спецтехніки та особового складу ворога.

Тут варто зазначити, що до підходу розвідників село було надзвичайно важко захищати через регулярні та масовані обстріли. Тому навіть досвідченим ветеранам іноді бракувало психологічної витримки перебувати на вістрі леза нон-стоп.

Зіграла вмотивованість бійців “Шаманбату”, які домовились стояти до кінця, попри будь-що. Тоді вони ще не знали, яку роль зіграли для перебігу війни. Справа у тому, що Мощун був однією із ключових позицій для подальшого захоплення Гостомелю та аеродрому, на який ворог планував здійснити посадку літаків із технікою та піхотою. Гурівці не дали замкнути ланцюжок спецоперації росіян для подальшого переміщення бойових дій до Києва.

Наступним викликом став Сєвєродонецьк та майже два тижні несамовитого опору в одному з кварталів міста. І знову місія стала свого роду рятівною ланкою у спробі затягнути час до приходу перших поставок артилерії та снарядів від західних союзників.

Щоб було зрозуміло, наскільки ці дні були важливими для подальшого перебігу війни за Донбас, під особистий контроль цю місію взяло вище керівництво відомства. На передову до своїх бійців прибув і начальник ГУР Буданов.

Вже зрозуміло, що спецпризначенці розвідки – козирний туз, яким “грають” у безвихідних ситуаціях, щоб стримати наступ противника.

"Шаманбатівці" кілька місяців брали участь в обороні Бахмута та на своєму прикладі показували, що не варто ворогів боятись – їх треба знищувати. І це дійсно працювало.

За словами Саїда, координація та спільне взаєморозуміння між воїнами є запорукою успішності. Тому навіть меншими силами можна завдати ворогу більше шкоди. Кількість і якість – різні та подекуди взаємовиключні речі у контексті військової стратегії.  

Тому доказ – звільнення острову Зміїний, який спочатку був неприступною фортецею, а напередодні штурму перетворився на своєрідну військову базу росіян. Лише уявіть, на клаптику землі площею 17 гектарів і довжиною менше 700 метрів розмістили зенітний ракетно-гарматний комплекс малого радіуса дії “Панцир”, ППО “Тор”, які охороняв десантний корабель та 250 солдатів. Більше того, постійний нагляд за островом здійснювали не менше п’яти ворожих літаків, а резерви на випадок штурму чекали свого часу на “вишках Бойка”. Тобто повний контроль ворогом моря, суші, повітря.

На перший погляд, місія за замовчуванням неможлива, а сили ворога непереборні. Але це лише на перший погляд. У нагоді гурівцям стала винахідливість та раціональне вирішення проблеми.

Як відомо, все геніальне – просте. Пам’ятаєте фільм про Індіану Джонса, коли в одному з епізодів на шляху героя Гаррісона Форда стає вправний фехтувальних, який усім своїм виглядом, кульбітами у повітрі, переворотами та маханням шашкою дає зрозуміти, що Індіані Джонсу зараз буде непереливки? Головний герой тоді дочекався, поки ворог покаже всі свої вміння махатись із повітрям, а тоді – просто застрелив його. В нашій історії зі Зміїним ситуація один-в-один.

Керівництво відомства вирішило почати обстрілювати вишки та сам острів з артилерії у дружній колаборації українських та французьких гаубиць Богдана та CAESAR.

Колись західні медіа писали про подив військових посадовців НАТО від імпровізації військ України. Це і не дивно, адже САУ CAESAR не здатен дістати до острова з материкової території. Установку просто відбуксирували на баржах ближче до острова. Тоді нашим хлопцям у НАТО дали прізвисько "армія МакГайвера". До цього подібні позарамкові вчинки бачили лише у кіно.

Нинішні операції ГУР – унікальне явище. Акції спеців поєднали у собі найкращі практики диверсійно-підривних та експериментальних заходів. Під час роботи здійснюється радіорозвідка, виявлення засобів радіоелектронної боротьби, сама атака та організований відступ диверсантів на підконтрольну Україні територію.

Як кажуть бійці, можна ще краще, більше, цікавіше. Але все впирається в технічні засоби і певне озброєння.