Другий паспорт для емігранта: залишити не можна відмовитися

Від того, де саме поставимо кому у другій частині заголовка, залежить розвиток одного з напрямів міжнародних зв’язків. Хоча для себе я цю кому вже поставила… 

Перебуваючи в США, ми багато спілкувалися не лише з політиками й науковцями, дотичними до нашої освітянської діяльності в сфері держуправління, а й з представниками української діаспори. Теми і питання, які зачіпали наші співрозмовники, повторювались. Це корупція, об’єктивне висвітлення ситуації у ЗМІ й допомога Україні. Українці, які ще за багато років до цієї війни виїхали за кордон, готові саме зараз, у найважчий для нашої країни час, повернутися сюди і працювати. Уявляєте? Питання в тому, як такі запити реалізувати. 

На зустріч у Сан-Франциско до нас приїхали українці, які живуть і працюють у Долині. Вони працюють у Netflix, у Facebook та інших всесвітньо відомих компаніях. Коли ми спілкувалися, вони казали: «У нас великий досвід роботи, чимало навичок, зв’язків, суперекспертизи, ми дуже  хочемо допомагати, нам болить. Як нам це зробити?». Саме під час цієї зустрічі я вперше всерйоз замислилась над питанням множинного громадянства. 

Це питання в нашій країні ставили ще до повномасштабної фази війни. І коли у Верховну Раду було подано низку законопроєктів щодо питань, пов’язаних із множинним громадянством, ми ще не знали, скільки мільйонів українців можуть опинитися за кордоном і намагатимуться влаштувати своє життя в інших країнах. Так, зараз вони отримують тимчасовий захист, але з часом можуть отримати й громадянство. Чому б не зробити так, щоб вони навіть за таких умов залишалися громадянами України? А заразом і дати можливість тим, хто виїхав багато років тому, працювати на Україну. 

Один хлопець на зустрічі сказав мені, що в нього є український паспорт, хоч він уже отримав громадянство США. «От що мені з ним робити? Я маю від нього відмовитись?» – спитав він. Бо законодавство США дозволяє подвійне громадянство, а наше – ні. Упереджуючи скептичні зауваження щодо ухилянтів від служби, скажу одразу: він не тікав від війни, виїхав не зараз. Йдеться про інше. Про зв'язок емігрантів з Україною, який вони хочуть не просто зберегти. Вони готові працювати заради неї. 

Це дуже важливе питання. Бо дуже багато людей у світі, які стали частиною української діаспори в різних країнах, цього прагнуть. Але вони не завжди розуміють, як це можна робити, бо не мають порядку денного, не завжди розуміють, де правда, а де маніпуляція, бо ворожа пропаганда досить серйозно працює, зокрема і в США. 

Ми чули приблизно таке: «Україні потрібен мир». Питаємо: «Секундочку, а хто має перемогти?». 

Окрім того, виборці в США час від часу ставлять своєму Конгресу питання: «Чому ми підтримуємо Україну, а, скажімо, не Гаваї, де цього року була найсмертоносніша за понад століття пожежа?». Тобто їм важливо чути правду про те, що саме відбувається в Україні, і тут дуже важлива роль медіа. Можливо, якраз у співпраці з діаспорою, щоб доносити до англомовної аудиторії свій погляд, розбиваючи вщент усю ту дезінформацію, яку так старанно просувають російські пропагандисти. 

От нам, наприклад, ставили такі прості, на перший погляд, питання: «А правда, що так поширена корупція? А що насправді відбувається на фронті? Чи там справді є перемоги? Які загалом перспективи?». Вони, звісно, читають заяви офіційних осіб, але хочуть чути різні точки зору, щоб мати змогу робити власні висновки. Ми домовилися з представниками діаспори, що експерти КШДУ раз на два тижні у режимі зумконференції робитимуть їм невеличку доповідь по Україні, спілкуватимуться з ними і відповідатимуть на питання, які їх цікавлять.  

Та повертаючись до питання про множинне громадянство, хочу сказати, що розумію, що воно, безперечно, має свої виклики, але ж воно може надати й низку переваг. По-перше, більше прав і можливостей. Громадяни можуть користуватися правами і привілеями обох країн, такими як право на працю, освіту, медичні послуги тощо. 

По-друге, бізнес-можливості: множинне громадянство може сприяти співпраці між країнами, зростанню бізнесу. Для України, яка стоїть на порозі свого відновлення, це надзвичайно важливо.  

Ми зараз і так чимало робимо, щоб залучати в країну бізнес. Зокрема восени Кабмін прийняв постанову, яка визначає механізм отримання іноземцем статусу е-резидента онлайн. Щоб відкрити бізнес в Україні, не потрібно бути присутнім особисто. Так само можна дистанційно керувати власною справою, відкривати банківські рахунки чи сплачувати податки онлайн. Ця постанова — важливий крок перед повноцінним запуском е-резидентства, яке запустять після завершення розробки й тестування інформаційної системи.

Це, безперечно, гарна ініціатива. І досвід Естонії це підтверджує. Цю інноваційну програму Естонія запровадила 2014 року. Вона дозволяє не резидентам Естонії, й навіть не громадянам Європейського Союзу, отримати цифрову ідентичність, видану естонським урядом, і користуватися онлайн-сервісами Естонії. Але е-резиденство – це не дозвіл на проживання чи громадянство. Е-резиденство не надає права на в'їзд в Естонію або будь-які інші права, пов'язані з фізичним проживанням. Це чисто цифровий статус.

У свою чергу множинне громадянство дозволяє людині проживати, працювати й користуватися всіма громадянськими правами й обов'язками в кожній з країн, громадянином якої вона є. 

Третє – культурний обмін. Громадяни, які мають множинне громадянство, можуть сприяти культурному обміну між країнами, збагачуючи обидві культури. В основі такого обміну може бути закладено генетичний код нації, який буде не тільки зберігатися, але й розвиватися.  

Четверте – це захист громадян. У деяких ситуаціях множинне громадянство може надавати додатковий захист громадянам у зарубіжних країнах. 

Не менш важливий і обмін знаннями. Українці, які працюють чи навчаються за кордоном, можуть повертатися додому із новими навичками й знаннями, що теж сприятиме розвиткові нашої країни.

Коли Велика палата Конституційного Суду на відкритій частині пленарного засідання у формі усного провадження розглядала справу за конституційним поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення статті 4 Конституції України в аспекті того, що в Україні існує єдине громадянство, голова Державної міграційної служби казала про те, що в множинному громадянстві немає нічого страшного, це теж розвиток країни. Головне – як запобігти тим ризикам, які можуть виникнути. 

Судді поки що не ухвалили рішення, тому побачимо, що буде надалі з поданими законопроєктами. Але я підтримую тезу, яку нещодавно озвучив у промові до Світового конгресу українців міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, про те, що множинне громадянство повинне бути елементом державної політики, яка допоможе зберегти й розвинути всесвітню українську спільноту. 

Додам, що воно може стати потужним інструментом дипломатії. Коли громадяни двох країн можуть вільно переміщуватися, спілкуватися й співпрацювати, це сприяє зближенню культур і народів, зміцненню дружніх відносин між країнами. Звісно, що про подвійне громадянство з такою державою-агресором, як росія, й іншими недружніми країнами не йдеться. Треба чітко прописати, що мати паспорти громадян України і рф одночасно не можна за жодних умов. Щоб потім не вийшло, що росія матиме ще один привід казати про «захист своїх громадян». 

Ще одне з обмежень – посади в державних органах. Кілька паспортів для людей, які хочуть бути держслужбовцями, працювати в правоохоронних органах і мати доступ до державної таємниці, – це ризики. Бо невідомо заради інтересів якої саме держави людина насправді працюватиме. Тому, як на мене, тут мають бути певні обмеження. 

Хоч нам уже зараз варто напрацювати механізми, які унеможливлять перебування на державних посадах тих, хто має російський паспорт. Щоб не дізнаватись потім про таких осіб із журналістських розслідувань. 

Ще один важливий аспект – чітке врегулювання питання сплати податків, бо тут теж можливі варіанти. 

Множинне громадянство має слугувати лише на користь країні. Воно має стати мостом між діаспорою і батьківщиною. Для України, з її великою діаспорою, розкиданою ледь не по всій Землі, це може стати важливим інструментом у зміцненні глобального українського співтовариства. І це не лише про те, щоб «тримати руку на пульсі» своєї країни, а й про можливість активної участі в житті України, незалежно від фізичного перебування.