Хто "грається" в Україні з росіянами?

Ігнорування проблеми і намагання не реагувати на неї, коли проблема несе загрози – це ознака інфантильності і не дуже великого розуму. Але, на жаль, така модель поведінки зустрічається навіть серед представників влади. Погано, якщо це інфантильність і дуже погано, якщо це щось більше.

В кінці жовтня вийшла стаття у британській The Guardian про ситуацію на українському гральному ринку, в якій зафіксовано ганебні (для керівництва країни та спецслужб) речі. Мова про те, що росіяни і сьогодні присутні у гральному бізнесі. Так, саме сьогодні, навіть після повномасштабного вторгнення російські оператори ігорного бізнесу комфортно почуваються в Україні.

Також у статті йде мова про те, що українська влада заявляє про свої наміри боротися із російським впливом американськими методами, зважаючи на те, що навіть наглядові органи піддалися впливу росіян. Потужна заява. Але чи має вона відношення до реальності?

Взагалі вже помітний тренд у комунікаціях Заходу з нашою владою. Коли влада не чує порад і рекомендацій на дипломатичному рівні та ігнорує вказівки на помилки, то питання виносять на суспільний рівень через ЗМІ. Такі статті – приклад традиційного політичного підходу Заходу у комунікаціях з інфантилами та маніпуляторами. І стаття у The Guardian – це не поодинокий випадок. Раніше так само було й із планом рекомендованих реформ, який потрапив у ЗМІ і був підтверджений посольством США. Так само було зі статтею у Time. На жаль, наша влада розуміє лише такий варіант сприйняття проблеми та пошуку її рішення.

Саме тому стаття у The Guardian – це чергова вказівка українській владі на проблему і на те, що необхідно шукати її рішення, а не ігнорувати. Закон про легалізацію азартних ігор, ухвалений в Україні у 2020 році за активної участі Гетманцева та Арахамії, дозволив відкривати казино та зали ігрових автоматів у готелях, а також уможливив онлайн-гемблінг та букмекерство. Водночас тоді була створена КРАІЛ (Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей), як регулятор з консультативно-дорадчим органом. І тоді ж до України, пише видання, переїхали російські гемблінг-організації та юридичні консультанти, пов'язані з російськими олігархами.

Також на тлі звинувачень у продовженні російського впливу в галузі після вторгнення, Борис Баум, який жив "випадково" в сусідньому домі біля Арахамії, голова консультативного органу при регуляторі, був змушений піти з посади в липні 2022 року. Він виїхав з країни після того, як у ЗМІ з'явилася інформація, що він намагався допомогти компанії з російськими зв'язками в отриманні гральної ліцензії. Це ще більше підтверджує версії, що всі підозри про активну участь росіян не безпідставні.

Присутність росіян на українському гральному ринку стала вже предметом уваги Заходу – оскільки вона виглядає дико на тлі повномасштабної війни та ставить під питання ефективність зусиль Заходу щодо підтримки України.

Гардіан констатує, що сам регулятор гральної сфери перебував під контролем росіян. Зараз росіяни продовжують почуватися вільно, заробляти та отримувати особисті дані гравців. На останньому треба зупинитися окремо.

Через деякий час після повномасштабного вторгнення гральний регулятор України почав відкликати ліцензії, а РНБО - накладати санкції. Але це не допомогло остаточно вирішити проблему. Навпаки, гральний бізнес банально переділили і на ринку залишилися російські гравці. А от західні оператори не змогли зайти в Україну через відсутність умов на законодавчому рівні. Проблема на рівні звітності, а не якихось іневстиційних умов. Жодна з великих західних компаній не почала працювати в Україні. І це не дивує, якщо розуміти, кому це вигідно.

Через наявність компаній, пов'язаних з рф, експлуатація цього сектору залишається загрозою для України. А влада і далі лише заявляє про свою рішучість реагувати, незважаючи на занепокоєння, що навіть наглядові органи піддалися впливу росіян.

Чому таке локальне явище як український гемблінг зацікавило одне з найпопулярніших та найвпливовіших британських видань? Тому що мова не тільки і не стільки про гроші, які заробляють росіяни. Тут декілька причин. І не лише те, що росіяни не дають можливість західним компаніям почати працювати в Україні. Не секрет, що істотна частка клієнтів гемблінгу – військовослужбовці, особисті дані та геолокації яких отримують вороги. І саме на території, де йдуть бойові дії, та прифронтові території і таргетують рекламу оператори. А це вже загроза для нацбезпеки.

По суті російські гральні компанії – агенти, які збирають безцінну для ворожих спецслужб інформацію, що дозволяє ідентифікувати геолокацію та вербувати (серед лудоманів) своїх інформаторів. Не здивуюся, якщо серед навідників російських ракет на об'єкти нашої інфраструктури були саме такі особи.

І якщо, наприклад, на українському ринку працює компанія, пов'язана з російським Мішустіним або Наришкіним, то зрозуміло, що це не про гроші – у оточення Путіна їх достатньо і вони не буде токсичити себе роботою в Україні без погодження з ФСБ та ГРУ. Навпаки, вони будуть використовувати це в інтересах російських спецслужб.

Хоча треба визнати, що зміни все ж є. Але не кардинальні. І є запитання до вибірковості. Так, на ринку гемблінгу, за допомогою санкцій, прибрали одні компанії, офіційно не пояснивши свої дії, а завели справді російські контори – Пінап, Мелбет, а також десятки російських нелегальних операторів. І коли російський оператор, який через свою компанію працює в Україні, повідомляє, що він щось передав ЗСУ, то в мене ще більше запитань до цієї "допомоги". Окрім намагання відбілити репутацію тут може бути і інше - збір даних про частини, яким "допомагають". Як відомо "Бійся данайців, що приносять дари".

Найцікавіше те, що документацію для списків санкцій готує СБУ. Але розголошенню вона не підлягає, і публічних пояснень теж не дають. А в нашій країні це чудове поле для збору данини та усунення зайвих гравців з ринку. Доведено навіть Андрієм Наумовим, екс-генералом СБУ та правою рукою екс-очільника СБУ лейтенанта Івана Баканова.

Тож, незважаючи на дії влади у сфері гемблінгу, азартні ігри залишаються прибутковою сферою для росіян, які хочуть заробляти гроші в країні та збирати персональні дані українських гравців. Дуже схоже, що в українських спецслужбах діють сили, які в корисливих інтересах покривають росіян. Наприклад, саботують за допомогою листів до КРАІЛу позбавлення ліцензії одного з російських операторів. І ці сили мало чим відрізняються від Наумова або Кулініча та його посібників.

В будь-якому випадку стаття The Guardian – це не лише сигнал від наших західних партнерів, що нам вже час щось робити з цією ситуацією, а ще й факт того, що на Заході слідкують за подіями та чекають на зміни. А для України життєво важливо прибирати росіян і притягати до відповідальності їхніх агентів. І не лише у гемблінгу, а у всіх секторах економіки та політики. Це потрібно не Заходу. Це нам потрібно!