Про Неореспубліканізм (коротко)

З приводу назви: на даний момент в світовій політиці Республіканізм не має практичних носіїв. Американські, французькі чи українські, так звані, «республіканці» - є апологетами ідеології Консерватизму. Неореспубліканізм – це відроджена й удосконалена ідеологія Республіканізму, що з античних часів рухав людство вперед – але в сучасному ціннісно виточеному трактуванні. Тому, надалі ми, в основному, будемо користуватися визначенням – Республіканізм (Р.).

Епіграфи:

«Республіканізм розглядається, як приваблива альтернатива ідеології Лібералізму, котрий є «ущербним або непослідовним Республіканізмом», так би мовити, «байстрюком оригінально більш досконалої політичної філософії»… й провали Лібералізму слід розглядати, як наслідок його віддалення від свого республіканського коріння», - Мауріціо Віролі, один з творців Неореспубліканізму (книга «Республіканізм», 2002)

"Республіканізм як ідеологія — це ядро ліберальної демократії, анти-мажоритарної та про-верховенство-правової. Республіканська партія США чи України (активна в 1990ті) не мають до цієї ідеології стосунку…», - Михайло Мінаков, доктор філософських наук, головний редактор журналу Ideology and Politics

 «Неореспубліканська Україна може стати законодавцем світової політичної моди» (цитата недослівна), - український філософ Андрій Баумейстер

 Центристська республіканська ідеологія в політиці є невірно трактованою й, по-суті, нереалізованою. А вона є альтернативою право-центристської ідеології консерватизму, котра має корені з аристократичних чи клерикальних еліт минулого з їх непозбувною нерівністю, що прямо суперечить принципам Р. Також Республіканізм є альтернативою ліво-центристської ідеології Лібералізму, що в Україні й світі постійно хворіє популізмом, превалюванням інтересів над цінностями, безвідповідальністю й часто перетворюється на диктатуру більшості.

Неореспубліканізм – це теорія оптимально управління країною-республікою без ідеологічних обмежень рамками свого «класового» чи «расового» електорату, але зі спиранням на універсальну світоглядну цінність – на Свободу, як «свободу від домінування» (детальніше про республіканське трактування свободи див. в Тезі «Про Свободу» на нашій фб-сторінці). Якщо в класичних республіках боролися з домінуванням аристократії й церкви, сучасні республіки протистоять диктаторам, то Неореспубліканізм заперечує, в тому числі, домінування олігархів, охлосу й політичних партій – як штучних олігархічних, так і вузько ідеологічних. Повторюємо, Неореспубліканізм. – це акцентування на економічних й соціальних механізмах оптимального управління країною з усіма її громадянами, а не наголос на ідеології, що захищає інтереси тієї чи іншої – більшої чи меншої – верстви населення.

Принцип – це фундамент для будь-якої системної політики. Це те, за що (а не за кого) голосують на виборах громадяни, на що спираються політики у виконанні програмних, в тому числі, цілком практичних завдань. Якщо послідовно, як лакмусовий папір, накладати принцип «не-домінування» на всі сфери політики, економіки, соціології, культури, виявляючи і нейтралізуючи всі зловживання й відхилення від нього, то, в результаті, можна отримати просту легітимну версію, якщо завгодно, політичного ідеалу.

Скільки людей – стільки політичних вподобань. Жодна ідеологія й політична партія не задовільнить сподівання й вимоги всіх соціальних верств населення: бідні завжди переважно голосуватимуть за лівих, а багаті – за правих. І в кожного своя правда, і кожен не сприймає й не сприйматиме опонентів. Але ж в країнах завжди живуть і житимуть люди більш і менш спроможні – і голосуватимуть вони завжди за політичні сили, що захищають саме їх інтереси. В свою чергу ці політичні сили робитимуть все для свого електорату (й, відповідно, проти електорату опонентів), щоб втриматись при владі. В умовах вічного співіснування й, за принципом маятника, почергового приходу до влади протилежних партій – їх антагонізм є деструктивний: поляризує народ, з’їдає державні ресурси, гальмує розвиток економіки. Й найсумніше, що нинішні партії зацікавлені в такому негативному статус-кво, бо тоді в них є сенс.

Істина між правими й лівими, як завжди, десь посередині – буквально в центрі. В даному випадку, істина – це устрій в суспільстві, котрий максимально можливо, тобто оптимально, задовільнить усіх її членів незалежно від рівню заробітку. Критерії оптимального стану суспільства є простими – це рівень добробуту й самовираження усіх його громадян. Звісно, таке побажання може виглядати наївним й недосяжним, але цілком тверезо й здійснено виглядає мінімалізація запрограмованої деструктивної конкуренції між правими та лівими політичними силами, що має узаконений перманентно циклічний характер домінування одне над одним. Просто треба голосувати за центристів – тобто за неореспубліканців :-)

Політична позиція Неореспубліканізму – це Радикальний центризм, котрий, як і НР, теж виник в кінці ХХ ст. Радикальний центризм - це синтез "лівих" і "правих" підходів у вирішенні політичних завдань. Наприклад, поєднувати прихильність до ринкових механізмів із турботою про соціальну проблематику. Радикальні центристи не перебувають у середині, як класичні центристи, а, за потреби, користуються методами всіх політичних спектрів. Девіз радикальних центристів – «ідеалізм без ілюзій» (слова приписують Дж.Ф.Кеннеді). Тобто ідеалізм у постановці завдань, але максимально реалістичне розуміння вихідних позицій і усвідомлення, що метод не варто відкидати лише тому, що він "не з нашого політичного спектра", а проблему ігнорувати лише тому, що вона не вписується в твою улюблену картину світу. Іншими словами, «прагматичний ідеалізм» - його закономірні приклади: (1) про пріоритет вільного суспільства над індивідуальною свободою: людина не може бути вільною у невільному суспільстві; (2) про цінність відповідальності: права людини без відповідальності призводить до анархії й деградації особистості; (3) про важливість дотримування цінностей, й привалювання цінностей над інтересами в міжнародних стосунках: умиротворення «вигідного» агресора веде до великої з ним війни; тощо.

Основні ідеї Радикального центризму:

• Сучасний розвинений світ вступив в інформаційну економіку з новими можливостями, які практично не використовуються.
• У цю нову епоху абсолютна більшість людей не є ні правими, ні лівими, ні лібералами, ні консерваторами.
• Сучасні політичні партії прихильні до ідей, розроблених в іншу епоху і людьми іншої епохи, тому вони не бажають або не можуть реалістично дивитися в майбутнє.
• У сучасному світі люди наполягають на тому, щоб їм було надано рівні та справедливі можливості досягти успіху

Повторюємо: ніхто ні над ким не повинен домінувати – ні загалом, ні протягом короткої виборної каденції – це є принцип Неореспубліканізму. Конкуренція ідей та пропозицій може і повинна бути всередині партії – лише так можна знаходити оптимальні рішення в різних галузях суспільного життя. І в такому випадку, таке змагання не матиме негативних впливів на країну – країна буде розвиватися не зиґзаґами, а прямо.

Звісно, Неореспубліканізм не може вмить запанувати в головах виборця. Якщо говорити про історичний ядерний Республіканський електорат, то це середній клас – стійкий фундамент сучасної держави – й представники великого бізнесу: одні й другі кровно зацікавлені у вільній продуктивній конкуренції без домінування, з одного боку, олігархів, з іншого – «демократичної більшості». Так завжди було – від античної Греції до буржуазної Франції, й так республіки добивалися успіху.

Республіканізм – від лат. res publica - «справа громади». Сильною стороною Республіканізму є висока соціальна відповідальність громадян і їх активна участь в справах держави. Республіканці бачать власний індивідуальний успіх через успіх держави, зокрема, через створення простих ненасильницьких механізмів мотивування громадян конструктивно долучитися до співпраці у розвитку власної країни. Тут нема посягання на Свободу, адже, по перше, Права Людини без Відповідальності ведуть до анархії і, як наслідок, неминучого ущемлення індивідуальної свободи іншого. По друге, індивідуальна свобода є похідною від загальної свободи. І вільну країну можна творити лише разом, й в цьому процесі пасивність з власної волі є не вираженням свободи, а втеча від неї (детальніше про республіканську «позитивну» й ліберальну «негативну» свободу див. в Тезі «Про свободу» на фб-сторінці @RepublicanClubUA або в подальших публікаціях в цьому блозі).

Республіканізм є природною історичною ідеологією України, починаючи від виборних князів Київської Русі, вольницею Запорізької Січі, потугами ЗУНР й завершуючи республіканськими деклараціями Богдана Гаврилишина, котрі Верховною Радою – мало не єдиним парламентом в світі – відзначені червоним Днем календаря (День Відповідальності людини). Під час війни Україна продемонструвала потужній добровольчий та волонтерський рухи, що є властивим для Республіканізму з його цінностями Відповідальність, Солідарність, Дієвість й розумінням «свободи від домінування». Водночас, ці цінності є невластивими для егоїстичного ліберального суспільства з його пасивною «свободою від втручання» й, тим більше, чужими для суто вертикальних ієрархічних автократичних режимів. Протягом всієї історії людства лише завдяки ефективній республіканської природи взаємодії горизонтального громадянського суспільства й державної вертикалі, малі народи могли успішно протистояти великим агресивним імперіям (детальніше в Тезі «Історія Республіканізму – це історія успіху» на нашій фб-сторінці), що і демонструє зараз Україна.

Україна в силу історичної близькості до ідеології Р. може першою на державному рівні імплементувати її в себе, а потім експортувати назовні – передусім, в Росію. Як ми знаємо з історії, населення цієї країни природно сповідує агресивний автократизм, тоталітаризм і, цілковито не приймає, як вони кажуть, «гнилий лібералізм». У росіян сильно розвинений патерналізм, азіатського толку колективізм, але, водночас, порізно присутній європейський індивідуалізм – що разом є небезнадійним фундаментом для Р. Республіканська Росія з беззастережним принципом не-домінування відповідає інтересам України.

Більше про ідеологію Неореспубліканізму читайте на нашій facebook-сторінці @RepublicanClubUA. В подальшому в цьому блозі викладатимуться інші тези Неореспубліканізму.