Культурний фронт як фактор виживання

Живопис помер - його витончений некролог ви побачите в просторих залах Лувру, в яких не продихнути від бажаючих розірвати його ніжне, втім, дуже крихке тіло.

Впродовж століть європейської історії, візуальні комунікації, які пропонувалися живописом, скульптурою, архітектурою, були ще одним способом вести війну, підкорювати серця, не витрачаючи на це жодного пострілу гармати. 

Геніальне мистецтво Наполеонівської епохи, - неокласика, яка опісля перейшла в романтизм, стало піком застосування "старого" мистецтва як гібридної форми здобування політичних цілей. 

Антуан Жан-Гро, молодий митець, знаходячись поруч з Наполеоном під час його подвигу на Аркольскому мості, на наступну ніч в Милані створив головний шедевр епохи - "Bonaparte au pont d'Arcole". Незабаром, образ молодого генерала, який в пориві пристрасті веде за собою своє перелякане військо, займе місце в кожній поважній галереї тогочасного аристократа. 

Попри національну приналежність, Наполеонівська легенда охопила всю Європу, і важко було знайти російського дворянина, у якого під час кампанії 1812 року в садибі не знаходився би мініатюрний бюст Імператора Франції.

Жак-Луї Давид, Антуан Жан-Гро, Франсуа Жерар - ці імена підкорили Європу, нав'язали Європі Францію не менше, ніж це зробив Наполеон зі своєю Великою Армією.

А що ж тепер?

Живопис помер - йому на зміну прийшов кінематограф і музична культура. 

Епоха Другої Світової і полярного світу Холодної війни майстерно оперувала шедеврами кінематографа, як елементами ідеологічної пропаганди - Геббельс і Ейзенштейн, Бондарчук (старший) і колективний "в'єтнамський" Голівуд - фантастичні за своїм масштабом картини виходили під призмою великих ідеологічних перегонів. 

В'єтнамська війна запам'яталася нам не битвами, втратами, статистикою і книжками - а Fortunate Son, CCR, The Doors, Кубріком, Копполою, Стоуном. Масова поп-культура накрила собою колективний ідеологічний розпача і сірість конфлікту. 

Фукуяма "вбив" історію у своїй уяві, намагавшись сховати сіру безідейність наступаючого метамодерну. Втім, дійсність підтвердила необхідність адаптації і застосування старих методів у новому світі - світі трансатлантичних корпорацій, соціальних мереж, загальнодоступної інформації і дезінтеграції системи глобальної безпеки.

Кіно все ще є вагомим способом ведення гібридної війни. Застосовуючи кінематограф, видатні режисери здатні зафіксувати дух епохи, примноживши його контраст, розставивши акцент так, як це потрібно. 

Культурний фронт - існує, але на ньому ми програємо.

Українська нація має стати джерелом кінокартин і музичних композицій, які займуть настільки ж стійке місце в уяві західного споживача, як намертво засівша там класична російська література. 

Сучасна героїка із присмаком грецьких трагедій - найкращий матеріал для геніальних сюжетів там, де це так необхідно. Справа створення шедеврів розмаху світового кінематографа - питання виживання нової української культури на фундаменті, який був закладений Великою війною.

Заради всіх, хто загинув.

Заради тих, хто виживе.

tg: https://t.me/torquemada_u