Сповідь вижившєго

Я познайомився з Мар'яною Безуглою наприкінці 2017 року, коли перейшов працювати у тогочасний Проєктний офіс реформ Міністерства оборони України (ПОР МОУ) на посаду скромного SMM-менеджера. Міністром оборони тоді був Степан Полторак.

Мар'яна відповідала за просування бойової медицини. Як комунікаційнику, співпрацювати з нею було складнувато, адже за характером вона була control freak (тобто, прихильницею мікроменеджменту). Втім, впертість характеру та вміння йти вперед, наче танк, сприяли Мар'яні у тому, що під її керівництвом дві паралельні "медичні" вертикалі були об'єднані в одну - Головне військово-медичне управління (ГВМУ). Ми навіть конструювали для нього окремий підсайт (gvmu.mil.gov.ua), але його після раптового звільнення міністра оборони Андрія Загороднюка швидко "знесли" (думаю, це команда міністра-бовдура Андрія Тарана).

Інші колеги з Офісу реформ не горіли бажанням співпрацювати з Мар'яною, особливо коли після того, як А. Загороднюк пішов з посади голови ПОР МОУ. Пані заявила про свої лідерські амбіції.

Але їй тоді відмовили, і керувати Офісом стала Діана Петреня.

Амбіції Мар'яни не щезли, і вона пішла у політику. Далі - мутна мажоритарка в Оболонському районі Києва, набуття депутатського мандату від "Слуги народу" та... щось з людиною сталося. Вона почала випускати дивні пости і, зрештою, після мого критичного коментаря вона мене розфрендила. Далі я за Мар'яною не стежив.

На жаль, Безугла - типовий приклад, коли інтелект та впертість працюють зі знаком "мінус". Коли відсутнє розуміння контексту і коли партійне середовище не контролює голосистих спікерок, а навпаки їх використовує. 

Сподіваюсь, парламент відреагує на відверто проросійські заяви Мар'яни Безуглої.