Мер Борисполя злив місто колишньому регіоналу?

Судячи з подій останній двох тижнів, питання в кінці заголовку не потрібне. 

"От вернуться з війни бійці, і наведуть порядок в країні", - ця наївно-утопічна фраза регулярно заболочує стрічку фейсбуку. І тим більше вона дратує, коли бачиш, як за війною ховається той, хто мав би зараз відстояти справедливість та законність у Борисполі. Бо те, що відбувається у цьому пристоличному місті, до болю нагадує ті самі лихі 90-ті, коли захоплення влади та абсолютне беззаконня були нормою.

Спочатку нагадаю хронологію подій.

На виборах у місцеві органи на посаду мера у 2021 році переміг Володимир Борисенко.Кандидатуру Владислава Байчаса висунули чотири партії, представлені в Бориспільскій міській раді: БЮТ, ОПЗЖ, "Наш край" та "Слуга народу". Він зайняв в результаті перегонів третє місце, а Борисенко переміг. За нього голосували у більшості саме тому, що він – не Байчас. Молодий мер від "Європейської солідарності" влаштовував громаду і давав надію на зміни. Формуючи свою команду, Борисенко почав активно співпрацювати з Віталієм Горкуном – десантником 79-ої бригади, начальником управління патрульної поліції Маріуполя.

Віталій, той самий кіборг Донецького аеропорту, в Маріуполі показав себе як грамотний та кваліфікований організатор – бо в прифронтовому місті швидко і якісно створив і поставив на робочі рейки патрульну поліцію. У 2021 році він вже був обраний депутатом Бориспільскої міської ради. А коли йому запропонували піти в депутати місцевого рівня він, як мешканець Борисполя, прийняв цей виклик, і погодився. Бо країну потрібно захищати і в тилу, - це також чудова фраза із соціальних мереж, яка, як показують подальші події, залишається лише словами.

При цьому секретарем міськради з 2020 року є той самий Байчас. Він залишався на цій посаді і при новому мері.

Команда Борисенка за два роки встигла зробити багато хорошого та корисного для міста. Комунальники несподівано відчули, що можуть розвивати свою службу, модернізувати її, купувати спецтехніку і форму, вчасно отримувати зарплатню, чого раніше не бувало. Що місто може бути чистим, а котельні поетапно модернізували для заощадження енергоресурсів, що під час війни надзвичайно актуально. В зелених зонах навели порядки – особливо біля водоймів. Людям тепер є куди вийти. Реконструкція Київського шляху призвела до зменшення в три рази кількісті ДТП. Громаду все це влаштовувало.

І тут сталося диво. Виборів же найближчим часом, як відомо, не передбачається. Воєнний стан. Але те, що ті саме легендарні "попередники" почали підіймати голови, - ні для кого не секрет. Як колись мені сказали в Первомайському, що неподалік Пісок: "У нас дуже багата країна. Її постійно грабують, а вона все не біднішає". Ну і зауважте: назви партій змінюються, а прізвища залишаються до болю знайомими.

Звичайно, що ті, хто звик грабувати країну, у кого ще остаточно не розвалилися робочі схеми, намагаються зараз відіграти все назад. Тим більше, що багатьом це вдається. А тут ще ситуація почала складатися несподівано зручно.

У вересні цього року мер Борисполя мобілізувався. Для жителів громади це було вкрай несподіваним рішенням. З одного боку всі розуміли бажання Володимира захищати Україну. Це ж приклад патріотичної та громадянської позиції людини при владі. Але ж він давав присягу громаді. Уходячи в армію, Борисенко залишив розподіл обов’язків, за якими поклав повноваження по виконавчому комітету на свого заступника Горкуна. І, відповідно до закону, мер не звільнений з посади – він тимчасово відсутній. Робоче місце за ним залишається. Юридично так можна. І два місяці робота команди продовжувалася так само, як і за Борисенка.

Скажу більше. Борисенко, з яким я познайомилася у березні 2022 року на похороні комбрига, почесного мешканця Борисполя Валерія Гудзя, наставника Горкуна і неймовірно порядної людини, передавав через свого заступника, що не проти дати мені інтерв’ю про те, як пішов в армію. Але я вирішила почекати, поки він хоча б приїде нарешті в місце зосередження бригади, побачить війну ближче, почне виконувати свої функціональні обов’язки. Але дочекалася я іншого.

16 листопада Байчас на бланку міського голови видає розпорядження про виконання повноважень мера міста. Тобто що вся влада по керівництву над радою і виконавчим комітетом буде у нього, людини з великим регіональним минулим, який в січні 2014 року отримав орден "За заслуги" з рук Януковича. Як за наказом, одночасно у місцевій пресі та соціальних мережах розлився бруд на Горкуна, команду Борисенка почали розсипати, а їхні посади планується скоротити.

Горкун подав у суд, поліцію, бо всі вчинки секретаря свідчать про протиправні дії. Але суд – це час, який Байчас використовує на свою користь, збираючи позачергові сесії та видаючи незаконні розпорядження. Більше того. Вже сьогодні, у понеділок, позачергова сесія скоротила Віталія Горкуна.

Що в цій ситуації мав зробити мер, який за всіма документами залишається на цій посаді? Як мінімум – приїхати в Бориспіль і розібратися у тому, що тут робиться. Але він навіть не зробив спробу приїхати в місто для встановлення справедливості. Замість цього він записує з засніженого окопу відео, в якому не переконливо каже, що праві обоє і хай там розбираються без нього і що потрібно об’єднуватися. Так, може, випустимо з тюрми Шуфрича та повернемо Медведчука, аби і з ними об’єднатися?

Складається стале відчуття, що з мером узгодили подібний розвиток подій. Можна припустити, які методи були застосовані, аби він, що називається "злився". І війна стала зручною причиною залишити місце мера. Але ж так не поводяться ані з командою, яка активно пручалася поверненню методів регіоналів часів Януковича, ані з людиною, яку називав власним другом і якого просив стояти пліч-о-пліч, ані з мешканцями, які обрали саме молодого мера, адже хотіли зламу системи.

…В кінці минулого тижня я спеціально приїхала в Слов’янськ, аби поговорити з Борисенком, хоча вже знала, що він "чомусь" перестав прагнути нашої зустрічі. Правда, на моє повідомлення спитав, коли я планую бути, бо він "на позиції". Після того як я йому сказала, що підлаштуюся, що добу точно буду в місті, він перестав бачити мої повідомлення рівно до тієї хвилини як я сіла в потяг. Але, завдяки багаточисельним знайомствам в бригаді, де зараз служить Борисенко, я точно знаю, що ані в п’ятницю, ані в суботу він на позиціях не був. Більше того, розвідник підрозділу, зустрівши мера, сказав йому: з тобою ж зустрічі чекає журналістка, вона за півтора кілометра від тебе. Він на це відповів: "Вона буде задавати підступні питання"…

Я зробила свої висновки. Робіть і ви. Те, що мер здав місто, - без сумнівів. Скорочення посади Горкуна особисто для мене страшенно болюче. Бо я впевнена – його учитель Валерій Гудзь та піхотинець Андрій Верхогляд, який не дав росіянам зайти в Бориспіль, обидва, до речі, посмертно отримали звання Героїв України, - стояли б зараз поруч з Горкуном. Бо Валерій Федорович особисто благословляв свого учня іти на вибори та працювати на благо громади. А Андрій Верхогляд відчув підтримку громади у лютому 2022 року, коли до нього приїхав з допомогою Віталій Горкун.

Не всі, хто на війні, готові наводити порядок, навіть якщо мають це робити. Принаймні, це не про мера Борисполя. І хто готовий зараз підтримати молоду команду з числа якраз тих, хто пройшов війну, я не знаю. Бо за останніми новинами з цього "мерського фронту" на бік Байчаса, нагадаю – регіонала з величезним стажем – вже стає партія "Європейська солідарність"…

Я навіть можу наперед "вгадати", як будуть розгортатися подальші події. Зараз Байчас доскорочує команду мера, після чого той повернеться на своє місце. І буде співпрацювати з колишнім регіоналом, наче так і треба. Як він повернеться з війни? В будь-який момент він пише рапорт – і як батька чотирьох дітей його звільняють. Скоріш за все, саме тому Борисенко і не написав заяву на звільнення, коли мобілізовувався. Уявляю розчарування мешканців громади, коли все це стане реальністю. Знову не того обрали?