З приводу депутатського десанту в США та лобіювання інтересів України

Стало відомо, що монобільшість висадила десант з народних обранців в ряді республіканських штатів США.

(Чому тільки зараз, а не в лютому минулого року і чому тільки в республіканські штати - окремі питання.

Адже полум'я треба починати підтримувати не тоді, коли воно згасає, а з початку.

Крім того, далеко не 100 відсотків демократів - за підтримку України, як і далеко не 100 відсотків республіканців - проти.)

Оголошена мета - забезпечення/ збільшення підтримки України з боку США.

З головним прицілом на законодавчі та виконавчі органи штатів.

Як той, хто вивчав деякі питання, пов'язані з лобіюванням взагалі та особливості американського досвіду в регулюванні лобіювання та лобістської діяльності (а цей випадок як раз такого плану), дозволю собі невеликий коментар з цього приводу.

1. Працювати над зміцненням та збільшенням підтримки України з боку цивілізованих країн світу, включаючи США, безумовно, треба.
Питання - як, де, кому, з ким та коли.

2. Шукати підтримки в парламентах/у губернаторів окремих штатів щодо питань федерального рівня (а міждержавна допомога Україні - це питання саме федерального рівня) - завдання досить оригінальне.

В США ці питання розділені жорстко.

Законом. 

3. На випадок, якщо захочеться на свій розсуд "розширити" коло обговорюваних питань.

Лобіювання іноземних інтересів в США досить потужно врегульовано.

Про кожен контакт із нашим депутатом відповідна державна особа в США складає досить детальний звіт.

За порушення - кримінальна  відповідальність федерального рівня.

Якщо не віриться, спитайте Манафорта.

4. Фінансовий рік в США закінчується 30 вересня, тому логічно було б займатися лобіюванням питань, пов'язаних з допомогою Україні (а значить, з додатковими бюджетними витратами), ДО вказаного часу, краще - за декілька (але не десять) місяців.

5. Якщо ми дійсно хочемо вплинути на суспільну думку в США, а через неї - на політику держави, варто, мабуть, звернути особливу увагу на місцеві громади, в першу чергу, церковні.

Саме таким шляхом йшов (і досить успішно) свого часу Трамп (як би хтось до нього не ставився).

6. Все говорить про те, що на кожну поїздку депутати обирались випадково, без попередньої підготовки зустрічей через місцевих лобістів (як це прийнято в США).

Що свідчить про, скоріше, рекламний або навіть імітаційний, характер всієї поїздки.

7. Ну і на останнє, на основі відгуків від колег, які, як то кажуть, в темі.

Домовлятися про щось серйозне  з держслужбовцями та парламетарями в США в період після Дня Подяки і до кінця Різдвяних канікул - той ще квест.

Тим не менш, щиро побажаємо шановним депутатам успіху в поїздках та висловимо сподівання, що все це - про Україну та її інтереси, а не, наприклад, про Різдвяний шопінг в США (за державні кошти).