Чи виправдана українська політика поступок стосовно Будапешту?

У зв'язку з поширенням інформації про те, що в офісі президента України пообіцяли Угорщині ухвалення в найближчі дні (!) низки законопроєктів, які та вимагала (в надії, що Угорщина припинить блокування допомоги Україні з боку ЄС), дещо нагадаю.

Раніше (в кінці жовтня цього року) ми, на ультиматум Угорщини, вже пішли їм назустріч та виключили найбільший угорський банк зі списку міжнародних спонсорів війни.

Куди, нагадаю, той потрапив через позицію керівництва банку продовжувати діяльність в рф та фактичне визнання так званих "ДНР"/"ЛНР".

Так от, невідомо, яка ситуація з підтримкою з боку банку "маладих республік" (це питання до наших шановних правоохоронців), але в росії цей банк до цих пір благополучно продовжує роботу.

При тому, за цей час в поведінці офіційного Будапешту нічого не змінилося (принаймні, на краще - для України): вони до сих пір продовжують блокування як виділення нових траншів із Європейського фонду миру на користь України, так і (увага!) введення нових санкцій проти росії.

Більше того, Угорщина приєдналась до групи країн, які незаконно блокують рух українського вантажного транспорту через їхні кордони в Європу.

Будучи чудово обізнаними щодо наслідків цього кроку для воюючої України, рух вантажів через порти якої постійно під загрозою обстрілів/знищення з боку росії.

Ба більше, наші чергові "ініціативи" були оголошені саме в день, коли Будапешт оприлюднив надсилання до органів ЄС вимог, які де-факто блокують навіть початок обговорення вступу України до ЄС.

Тим не менш, ми знову заявили про чергові поступки.

Враховуючи викладене, виникає одне питання.

Що ще повинно статися, щоб наші можновладці зрозуміли, що домовлятися з офіційним Будапештом через постійні поступки це те саме, що домовлятися таким шляхом з їхнім фактично ляльководом - недофюрером?

Який, як ми бачимо, ніяких домовленостей не дотримується та розуміє тільки одну мову - мову сили.