"Інколи знову"
6 грудня президент Венесуели Ніколас Мадуро оголосив про анексію частини сусідньої держави Гайани. Вас це хвилює?Аякже. Бозна, де та Гайана знаходиться. Та й Венесуелу зовсім не кожен із нас покаже на контурній карті.
В Гайані, в районі Есекібо, не так давно знайшли багаті поклади нафти. Це становило конкурентну загрозу Венесуелі, яка в Західній півкулі має найбільші поклади нафти, так би мовити, на душу населення, і входить у топ-список її світових експортерів.
І от сеньйор Мадуро провів у Венесуелі референдум про анексію гайанського регіону Есекібо. У Венесуелі, не в Гайані, завважате. А в цілому Есекібо - це дві третини території Гайани!
Проте нічого цьому протиставити маленька Гайана, по факту, не може. А всім у світі все одно - включаючи й США, які обмежуються закликами до "мирного врегулювання".
Звичайно, проводити прямі паралелі з байдужістю світу до України, яку ми так яскраво спостерігали до 24.02.2022, і повернення якої так боїмося зараз, буде не зовсім коректно - з низки очевидних приичин. Хоч-не-хоч, а ми в Європі, це вже інші ігри.
Але, але.
Економічні публіцисти часом роблять такі умовні мапи світу, де розмір країн відображає, ну скажімо, розмір їхнього ВВП. На таких мапах, умовно кажучи, Велика Британія на-а-абагато більша за географічну. Тоді як та ж Україна - на-а-абагато менша. Так от, цікаво було би побачити подібну мапу з відображенням інформаційної присутності країни у світових медіа.
До 24.02.22 Україна напевне була б там меншою за ту ж географічну Гаяну. Можливо, десь як географічний Ватикан (зате Ватикан був би нічогенький, еге ж). І це попри дві нашумілі революції.
Звичайно, інформаційна присутність країни на цій планеті визначається не лише драматичними подіями на її території. А й політичною, економічною, культурною вагою. Але ж воно працює і в протилежному напрямку. Якщо на тебе звертають увагу тільки через якісь катаклізми, далеко не заїдеш.
Є така, досить вже давня, фраза "наша національна ідея полягає в тому, щоб від нас усі від*балися". Влучний обсценний мем приписують Лесеві Подерв'янському, хоч особисто я вперше побачив його в розлогій колонці телеведучого Миколи Вересня у "Дзеркалі тижня", і мемом тоді це ще не було. Так от. Однією з речей, які назавжди змінила ця війна, стало те, що традиційне українське "моя хата скраю" в усіх його варіаціях більше не працюватиме.
Точніше, нам треба його позбутися. Інакше, як говорить інший мем, буде "Інколи знову".
От Рейган не вагався і швидко порішав усе у Гренаді
Московити скривдили все наше природнє, намагаючись перетворити в покірних байдужих рабів з колись вільних і сміливих людей, якими були наші пра-пра-діди.
Хвала добровольцям і ЗСУ -нне вдається.
Висновок один.Робіть ядерну зброю і попотужніше тоді навіть у невеликої країни є шанс наваляти "слону",тому останній не раз подумає чи варто пхати рило. Шкода, що українці лохонулися , була можливість мати довгострокову безпеку.
В Південній Америці варто тільки одній країні зчепитися з іншою - переб'ються всі, бо колонії різалися з великими "компромісами" і у всіх знайдуться прилеглі "ісконно іхніє" території у сусідів. Венесуела велика країна, але не настільки, щоб протистояти всіх іншим латиноамериканським державам. Впевнений, вони впораються, тим паче жодна з них у глобальних конфліктах відчутно активної участі поки що не бере.
Нам в цьому контексті важливо зробити дипломатичні кроки, щоб засудити потенційне вторгнення в Гаяну та запропонувати свою допомогу, якщо вона знадобиться. Найвірогідніше, що не знадобиться, але має бути чітко артикульована державна позиція з цього питання. Ми ж хочемо бути частиною світової політики, правда ж? Значить, треба використовувати всі інфоприводи, щоб бути в ній активним гравцем, бо під ледачий камінь вода не тече... Принагідно і про себе нагадаємо, таке ніколи зайвим не буває.