Піхота - сила

Саме тому друга книга "Народні герої України. Історії справжніх" має не явне присвячення саме Сухопутним військам. Як це розпізнати? Вірш, який відкриває книгу, - "Піхота" авторства актора Романа Семисала, який у 2016 році був мобілізований у 24-у бригаду. І зараз захищає країну саме в піхоті. Перша книга робилася з думкою про добровольців, яких не дуже тоді помічали. Тому там і вірш "Добровольці" Дзвінки Торохтушки на початку, і історія ДаВінчі - перша.

Коли в кінці 21-го року я записувала розмову з Андрієм Верхоглядом, він мене, жартуючи, спитав: "У другій книзі я ж буду першим? Бо я - найкрасивіший піхотинець!" Для мене ця істина непохитна назавжди. І я не тільки пообіцяла, що його історія буде першою, а й встигла показати Андрію верстку тексту. І він дуже радів, що в цьому ж томі будуть його побратими, яких він щиро поважав: Рома Дармограй, Міша Дзерин, Володимир Русецький, Михайло Драпатий… Бо ж піхота - сила. І він страшенно пишався причетністю до Сухопутних військ.

Важливим доповненням книги стала пісня "Піхота" Колі Сєргі та Саші Чемерова. Бо строчка "механізовані лицарі честі" - то ж абсолютно чітко сформульовано про людей, які визволяють нашу землю, тримають оборону та наближують нашу Перемогу! І коли ми познайомилися з Колею, я навіть договорити не встигла, як він вже дав дозвіл її використовувати разом з нашою книгою. З Сашею Кришталем, звукорежисером театру Франка, який вже багато років допомагає місії Народний герой України, ми змонтували відео для презентацій книги. І для основи взяли ролик зі злагодження 72-ої бригади, який, власне, і записав та змонтував Андрій Верхогляд. На нього ми виклали всі фотографії Героїв, чиї історії є в другій книзі. І не розрізняли, хто отримав нагороду прижиттєво, а хто - посмертно. Всі залишаються пліч-о-пліч. Всі – в строю. Так у нас вийшов своєрідний гімн другої книги, який ми тепер постійно використовуємо.

В цій книзі, як і в першій, - 45 історій. Це, переважно, пряма мова неймовірних захисників України. З цих розповідей стає зрозуміло, що ж такого надзвичайного зробила людина, яка була відзначена народом срібним тризубом, запровадженим у 2015 році і який багато хто з бійців вважає найвагомішою нагородою країни. Кожна розмова чи нарис про героя – приклад мужності, жертовності та прояву глибинної любові до власної країни. А портрети Романа Ніколаєва – саме вони в переважній більшості представлені в книзі – чудово передають сутність Героїв. Ідея зібрати ці світлини в єдиному циклі видань послугувала концепцією збірки.

Книга відкривається першим розділом – розмовами з тими Героями, які отримали нагороди прижиттєво. За майже два роки після повномасштабного наступу країни-агресора ми втратили неймовірних бійців, які мали б розбудовувати армію і країну в цілому. 9 березня 2022 року в Ізюмі загинув майданівець, доброволець, спецпризначенець Роман Косенко, якого весь фронт знав за позивним Яшка. 12 квітня на Харківщині віддав своє життя за нас з вами доброволець-білорус Дмитро Рубашевський, друг Ганс. 19 квітня на Київщині підірвався на залишеній росіянами протитанковій міні Ярослав Шинкаренко. 7 травня назавжди пішов в небо України льотчик Ігор Бедзай. 22 червня на Світлодарській дузі загинув командир 3-го батальйону 72-ої бригади Андрій Верхогляд, позивний Лівша… Всі вони отримували нагороди особисто, тому їхні інтерв’ю залишаються поряд з іменами живих. Як і імена тих, хто загинув раніше, але отримав народну нагороду прижиттєво. В цій книзі це Аміна Окуєва…

В цій книзі є історія жінки, яка має бойову нагороду з червоно-чорною колодкою. Це Андріана Сусак. У 2014 році вона обрала шлях штурмовика у батальйоні "Айдар". Більше року тому Андріана підірвалася на протитанковій міні на Херсонщині. Щастя, що вона вижила, але лікування та поновлення зайняло дуже багато часу. Про її бойовий шлях та жагу до повернення у військо і є в цій книзі.

Другий розділ присвячений пам’яті нагороджених посмертно. Тут є спогади про неймовірну жінку Яну Червону, маму двох дітей, яка нарівні з чоловіками боронила країну. Розповідь про добровольця Василя Стефурака – це історія всієї родини, в якій троє чоловіків взяли зброю до рук. Брат Василя Степан літом 2022 року потрапив у полон на Херсонщині. І досі його доля не відома. Подвиг японіста Святослава Горбенка, добровольця-захисника Донецького аеропорту, державою було визнано лише у серпні 2021 року, і його батьки нарешті отримали за сина орден "Герой України".

Волонтери, медики, журналісти, громадські діячі – всі ці люди без зброї в руках, але не менш героїчно і самовіддано захищають країну від ворога. Саме про них ідеться в третьому розділі книги. В цій збірці зібрані без перебільшення унікальні історії. Про учасницю Революції Гідності, парамедикиню Юлію Паєвську, позивний Тайра, вже знає весь світ – росіяни взяли її в полон в оточеному Маріуполі, де вона невтомно надавала допомогу пораненим, і три місяці катували… Засновниця фонду "Свої", мама п’ятьох дітей Леся Литвинова 24 лютого 2022 року в Києві збирала медицину для тих, хто терміново ішов боронити країну. А в цей момент її діти опинилися в окупації на Київщині і лише за три тижні змогли вибратися з того жаху. Сама Леся з чоловіком мобілізувалися і стали саперами. Неподалік Бахмуту жінка, отримавши важку контузію, врятувала важкопораненого бійця. Ще одна жінка, про яку є розповідь в цій книзі, і яка отримала орден з жовто-блакитною колодкою. Вона багато років була військовим інструктором і готувала бійців для десантних військ, також пішла у військо і отримала поранення. Мова іде про Марусю Звіробій. В книзі ми навіть встигли коротко вказати про її поранення.

Більшість історій в цій книзі прийшлося оновити – бо всі проявили себе під час повномасштабного наступу, знову підтвердивши, що не випадково отримували свого часу народні нагороди. Більше того. Народні герої весь час отримують найвищу державну нагороду: Героя України. У другій книзі двоє бійців – десантник Борис Харчук та піхотинець Роман Дармограй – отримали її прижиттєво. І продовжують захищати країну. Льотчик Ігор Бедзай, піхотинець Андрій Верхогляд стали Героями України посмертно. А родина піхотинця Ігоря Ляшенка чекала визнання комбата 24-ої бригади аж 9 років. Лише у жовтні 2023 року він і загинувший в тому ж бою Степан Воробець нарешті були нагороджені званнями "Герой України" посмертно. Справедливість все ж є. Бо про нагородження цих бійців найвищими нагородами від держави весь колектив 24-ої бригади говорив і робив подання постійно. Нарешті їх почули. Правда, я не встигла вписати про указ в історію Ігоря Ляшенка – книга вже була у друці. Але, сподіваюся, книга буде розкуплена. І я додам цю важливу інформацію в додатковий тираж. А історію Степана Воробця розповім у третій книзі, яка вже готується. Єдине – не буду обіцяти, коли вона вийде. Бо в наш час обіцяти – справа дуже не вдячна. Хто знає, що і з ким завтра станеться.

Працюючи над книгою, не могла оминути той факт, що невтомний волонтер з Херсону Григорій Янченко сім місяців провів в окупації. І навіть тоді збирав допомогу для української армії! Прийшлося дописувати історію чоловіка. Саме тому друк книги трохи затримався. Перша вийшла у 2021 році, а друга – аж через два роки. Але ж скільки всього відбулося за ці два роки. В збірці не тільки мої інтерв’ю, які виходили на Цензор.НЕТ, а й моїх колег і по вже названому сайту, статті, які виходили в газеті "ФАКТИ", голос Яни Червоної я взяла з прекрасної збірки "Дівчата зрізають коси" у її упорядників і авторки – Євгенії Подобної. Вичитувати тексти, розшифровувати розмови допомагали чудові люди на волонтерських засадах. Їм було за честь долучитися до проекту.

Найважчим було додавати до даних про бійців, які отримували нагороди прижиттєво, обставини загибелі. Їхні голоси звучать за кожною строчкою. Вони розповідали про свої бажання і мрії. А ти вписуєш, де і коли неймовірна людина загинула…

Першу книгу видавництво "Білка", вірний партнер місії, перевидала – попередній наклад розійшовся. В неї також прийшлося внести правки. У березні 2022 року загинув Валерій Гудзь, який посмертно отримав звання "Героя України". А за рік – Дмитро Коцюбайло, якого країна краще знає за позивним – ДаВінчі. Він був першим добровольцем, якого прижиттєво визнала держава, нагородивши його одразу найвищою державною відзнакою – Герой України. Їхні голоси залишаються в наших серцях і цих книгах. Неймовірні люди незламної країни!

Замовити обидві книги можна на сайті видавництва "Білка" за посиланням:

https://www.belkabook.com/product/narodni-heroi-ukrainy-istorii-spravzhnikh-1-i-2/