П’ять років

Вчора відзначив для себе дві новини.

Перша - дуже радісна. П'ять років тому відбувся об'єднавчий собор церков і тепер ми маємо свою - Православну церкву України.

Друга новина - Служба безпеки України виявила жінку, яка коригувала артилерію московських окупантів по Запоріжжі. Як ви думаєте, хто вона? Зрадницею виявилася хористка одного із храмів "московського патріархату" і по сумісництву - дружина місцевого священика російської церкви. Як ви думаєте, знав московський священик в запоріжській області, чим займається його дружина?

Повернемося до першої новини. Ми маємо свою, українську церкву!!! Про це мріяли кілька поколіннь українців і їхня мрія здійснилася. Жаль, що тисячі наших громадян, які є прибічниками секти - "Томос на хліб не намажеш", досі не зрозуміли, яку зброю, ми отримали. Тим більше, що українська церква - це наша ідентичність, яка дає нам право на самовизначення.

Я ходив до греко-католицької церкви в юності, але подія, яка трапилася п'ять років тому для мене має державнецьке значення.

Повернемося до другої новини. Завдяки СБУ, ми дізналися про сотні випадків, коли прихожани і служителі "російської церкви" в Україні, підтримували і досі підтримують московських окупантів. Скільки, ми ще не знаємо?

Жаль, що ворожа агентурна мережа, якою являється московська церква в Україні, досі не заборонена. Я вже мовчу, що осередки рпц, такі, як в Почаєві, Рівненщині, Одещині, Закарпаті, Київщині.., продовжують підтримувати вогонь сепаратизму.

Ми всі хочемо, щоб закінчилася війна, але вона буде тривати до того моменту, поки ми - не знищимо все вороже в середині України.