Крик душі

(або з чого для мене складається важкість війни)

Сюжет 1. "ФПВ-коптер"

В квітні 2022, як тільки московські війська відійшли від столиці, я замовив знайомим любителям дронів зробити мені фпв-камікадзе. Я перекинув їм гроші, вони їх сумлінно потратили, але зробили… бомбер, тому що їм шкода було, що в першу ж місію дрон буде витрачено. Я махнув на це рукою, бо тоді була спека на Донбасі, і зосередився на технологіях виносних антен, котрі дозволили моєму розрахунку вижити в умовах тої війни, коли у росіян був без ліміт на артилерійські боєприпаси.

ФПВ-дрони стали трендом приблизно за рік по тому, весною 2023-го вони вже з’явилися практично всюди по лінії фронту.

Сюжет 2. "Нічний ФПВ-коптер" Кілька місяців тому я купив тепловізор, знайшов найбільш притомного виробника ФПВіх, запропонував йому зробити нічну версію свого дрона. Інженери цього виробника в кінці-кінців склали тепловізор і фпв-дрон, але залишилося тільки підібрати таку систему зв’язку, котра мінімізувала затримку зображення. На жаль, у мене не було безліміту часу, треба було далі виконувати свої стандартні обов’язки, тож цей проект на тому й зупинився.

Приблизно місяць тому я зауважив повідомлення, що росіяни вже використовують свої фпв-дрони вночі, встановлюючи на них відповідні камери. Тепер українці терміново конструюють вже свої дрони з нічними камерами. На щастя, за цю справу взявся один відомий волонтер, котрий спеціалізується на поставках ФПВіх в ЗСУ.

Якщо я не помиляюся, тєплік той я купив ще у вересні.

Сюжет 3. Безпілотний "автомобіль". У травні цього року я зібрав тих інженерів, котрих знав і котрі потенційно могли потягнути тему безпілотного колісного транспортного засобу. Я хотів, щоб на основі широко доступних рішень створити платформу, котра дозволяє за допомогою дистанційного керування доставляти на передові позицій боєприпаси, харчі, паливо тощо, і евакуйовувати, при потребі, поранених.

Деякий час у групі відбувалося спілкування, далі все затихло. На жаль, дотиснути інженерів на виконання цього завдання я так і не зміг – їх власного запалу забракло, я ж, як завжди, був украдений повсякденними своїми обов’язками, рутиною війни.

Не останню роль зіграв той факт, що конструюванням подібних керованих платформ займається багато хто. Але проблема в тому, що мало кому зрозуміло, що таке бій, що таке війна на передовій – тому перше, про що думають подібні конструктори, так це про автоматичну турель типу кулемета на колісній або гусеничній платформі. Тактику застосування подібного обладнання ніхто не уявляє – більше того, за залізним законом Даннінга-Крюгера, навіть не свідомий недостатності своїх знань.

А нам в першу чергу треба засоби постачання передових позицій, котрі зможуть працювати в умовах ЦІЛОДОБОВОЇ небезпеки від ФПВ – як я писав вище, у росіян уже така цілодобова блокада працює проти нас в деяких найбільш гарячих точках.

Так от, сьогодні до мене звернулися власне з таким проханням – мовляв, нас цілодобово пасуть російські ФПВіхи, порадь якийсь засіб доставки!

***

Від таких невдач інколи дуже прикро – коли хочеться вимовити ту фразу "а я ж казав!".

***

І це незначна (уже) частина прикладів. Інші я не можу викласти в силу їх специфічності.

Я точно знаю три технології, котрі можуть розвернути воєнну удачу у наш бік, або принаймні, вивести нас на паритет з агресором. Я знаю ще десяток речей, котрі слід розробити – і якщо їх розробити, то ми точно станемо достатньо сильні, щоб змусити Москву від нас відчепитися.

Я точно знаю, що жодна державна структура – ні ГШ, ні МО, ні хто-небудь інший – не в змозі ці технології відпрацювати як слід, швидко. Я ходив по різних кабінетах достатньо багато, щоб винести такий вердикт.

Я не бачу іншого виходу, як українському бізнесу об’єднатися і утворити фонд фінансування іновацій.

Я вражаю це виною не тільки державних структур, але і українського великого бізнесу, що у нас до сих пір немає масового, тисячами на місяць, виробництва дронів на кшталт Шахедів чи Ланцетів. Снарядів та мін.

Я вважаю, що українському бізнесу, який уже, сподіваюся, бачить загрозу небувалого економічного і військового шторму попереду – йому слід об’єднатися і взятися за забезпечення війська технологіями і озброєнням, а саме: РОЗРОБКОЮ нових технологій та зразків, та подальшим масштабуванням ВИРОБНИЦТВА. У світі нині уже немає готових технологій, котрі нас порятують – нас порятують лише розроблені нами або для нас.

Волаю у всесвіт, як та сирена: ДО_ПО_МО_ЖІТЬ!

З повагою, ветеран-2014, нині військовослужбовець, засновник Центру підтримки аеророзвідки у 2015 році, володар ордена За мужність і подяки від Буданова, колись нардеп, активіст, журналіст, письменник і тп. і тд.